АС Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 18.04.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" на постанову Господарського суду Сумської областi від 21.12.2010р. по справі № АС 3/617-08

за позовом Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб"

до Державної податкової інспекції в м. Суми, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області, Державного Казначейства України

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укргазпостач"

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

27.10.2008року, Дочірнє підприємство "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" Відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науко-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе" (далі – позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Суми (далі – відповідач-1), Державне казначейство України (далі – відповідач-2), Головного управління Державного казначейства України в Сумській області (далі – відповідач-3), в якому просив суд, визнати протиправним податкове повідомлення-рішення відповідача-1 від 04.09.2008 року № 00002922306/0/65239 та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 297 374,91 грн.

Постановою Господарського суду Сумської області від 21.12.2010 року в задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 21 грудня 2010року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була здійснена документальна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2006 року; квітень 2007 року; січень, березень, квітень 2008 року, про що був складений акт від 18.08.2008 року №6849/23-6/30991664-97.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.п.7.4.5п.7.4,п.п.7.7.1ст.7 п.1.3п.1.8ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.1, ч.2, ч.5 ст. 203, ст.. 202, ч.2 ст. 30, ч.2 ч.4 ст. 207, ч.1 ст. 208, ч.2 ст. 215 ЦК України, внаслідок чого не підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування - 1 297374,91 грн. в т.ч.:

вересень 2006 року – 262 374,55 грн.;

квітень 2007 року – 120 000 грн.;

січень 2008 року – 262 432 грн.;

березень 2008 року – 341 488,55 грн.;

квітень 2008 року – 311079,81 грн.

За результатами перевірки були ухвалені податкові повідомлення-рішення від 04.09.2008 року № 0000292306/0/65239, яким було позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 297 374,91 грн.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом (168/97-ВР) , протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У відповідності до п.п.7.7.1п.7.7.ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 наведеного вище закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як свідчать матеріали справи, позивач у своїй господарській діяльності мав взаємовідносини з ТОВ "Укрвтормет-Союз", з яким був укладений договір купівлі-продажу металевого брухту №79/6-04 від 01.01.2004 року; ТОВ "Технотек" з яким був укладений договір купівлі - продажу ферохрому від 28.12.2005 року №79/51-04; ТОВ "Компанія Укргазпостач", з яким був ухвалений договір №01\01\07 від 25.12.2006 року та додаткова угода № 8 постачання природного газу, договір №17/08-1 від 17.12.2007 року постачання природного газу.

Податковим органом ставиться під сумнів реальність здійснення даних господарських операцій у зв’язку з відсутністю за юридичною адресою по ланцюгу подальшої реалізації контрагентів позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позиції податкового органу.

Крім цього, колегія суддів зауважує, що надані до матеріалів справи документи бухгалтерського обліку не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яка каже, що первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані документи бухгалтерського обліку не підтверджують обставини оприбуткування позивачем зазначеного металевого брухту та отриманих послуг по газопостачанню; не свідчать про їх транспортування, зберігання та подальше використання отриманого газу в своїй господарській діяльності, тощо.

Посилання апеляційної скарги на не пов’язання права платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок не відносяться до предмету спору, оскільки результати зустрічних перевірок отримані, та окрім цього, позиція податкового органу знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду та доказується іншими доказами по справі.

Стосовно обставин, встановлених постановою Господарського суду Сумської області від 04.08.2009 року по справі №АС 4/20-09, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2009 року по справі №2а-3723/09/1870 предметом спору яких були податкові зобов’язання з податку на додану вартість визначені від господарської операції між позивачем та ТОВ "Компанія Укргазпостач" договір №17/08-1 від 17.12.2007 року на постачання природного газу, то колегія суддів зазначає наступне.

Вищенаведений договір постачання природного газу є довгостроковим, та встановлені рішеннями судів обставини стосуються поставок за податковою накладною № 21 від 31.01.2008 року та № 100 від 28.02.2007 року № 212 від 30.04.2008 року, тоді як дана справа стосується поставок за податковими накладними №893 від 31.12.2007 року; № 86 від 29.02.2008 року; №145 від 31.03.2008 року.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів не вбачає підстав для застосування правил статті 72 КАС України, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача відповідає даним критеріям оскільки прийнято та вчинено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга – задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Сумської областi від 21.12.2010р. по справі № АС 3/617-08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Судді		Донець Л.О. Бондар В.О.