Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2009 року у справі №2-а-1856/09/0570 за позовом Державного підприємства "Селидіввугілля" до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання неправомірними дій та визнання недійсними рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, -

Державне підприємство "Селидіввугілля" звернулось з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання неправомірними дій та визнання недійсними рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені № 22 від 18.01.2007 року, № 82 від 20.03.2007 року; № 147 від 27.04.2007 року; № 159 від 16.05.2007 року; № 188 від 08.06.2007 року; № 254 від 26.07.2007 року; № 267 від 13.08.2007 року; № 338 від 24.09.2007 року; № 368 від 17.10.2007 року; № 417 від 27.11.2007 року; № 439 від 19.12.2007 року; № 14 від 22.01.2008 року; № 32 від 13.02.2008 року; № 77 від 18.03.2008 року; № 137 від 25.04.2008 року; № 169 від 21.05.2008 року; №182 від 11.06.2008 року; № 310 від 26.08.2008 року; № 345 від 23.09.2008 року; № 378 від 22.10.2008 року; № 394 від 18.11.2008 року; № 442 від 16.12.2008 року; № 29 від 20.01.2009 року; № 30 від 20.01.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач безпідставно змінив призначення платежу, визначеному у відповідних платіжних дорученнях, та спрямував перераховані кошти на погашення фінансових санкцій, недоїмки та пені, що утворилась у попередніх звітних періодах, що в свою чергу призвело до неправильного визначення суми штрафу та пені.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2009 року, позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області та визнано протиправними рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області № 32 від 13.02.2008 року; № 77 від 18.03.2008 року; № 137 від 25.04.2008 року; № 169 від 21.05.2008 року; №182 від 11.06.2008 року; № 310 від 26.08.2008 року; № 345 від 23.09.2008 року; № 378 від 22.10.2008 року; № 394 від 18.11.2008 року; № 442 від 16.12.2008 року; № 29 від 20.01.2009 року; № 30 від 20.01.2009 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено у зв’язку з пропуском строку звернення з позовом.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Враховуючи що касаційну скаргу подано відповідачем на судові рішення, якими позовні вимоги задоволені лише в частині визнання недійсними рішень № 32 від 13.02.2008 року; № 77 від 18.03.2008 року; № 137 від 25.04.2008 року; № 169 від 21.05.2008 року; №182 від 11.06.2008 року; № 310 від 26.08.2008 року; № 345 від 23.09.2008 року; № 378 від 22.10.2008 року; № 394 від 18.11.2008 року; № 442 від 16.12.2008 року; № 29 від 20.01.2009 року; № 30 від 20.01.2009 року, судова колегія відповідно до ст. 220 КАС України перевіряє справу у межах касаційної скарги, а саме, в частині правомірності судових рішень стосовно визнання недійсними зазначених рішень.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області були прийняті рішення про застосування до позивача фінансових санкцій у зв’язку з несплатою (неперерахування) або несвоєчасною сплатою (несвоєчасне перерахування) внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", а саме: № 32 від 13.02.2008 року; № 77 від 18.03.2008 року; № 137 від 25.04.2008 року; № 169 від 21.05.2008 року; №182 від 11.06.2008 року; № 310 від 26.08.2008 року; № 345 від 23.09.2008 року; № 378 від 22.10.2008 року; № 394 від 18.11.2008 року; № 442 від 16.12.2008 року; № 29 від 20.01.2009 року; № 30 від 20.01.2009 року.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"(далі - Закон) передбачено, що він регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом (1058-15) , або в частині, що не суперечить цьому Закону (1058-15) . Виключно цим Законом (1058-15) визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов’язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Частиною 12 статті 20 Закону передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно з п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди виходили з того, що відповідачем в добровільному порядку була погашена частина заборгованості зі сплати внесків, а оскільки платіжні доручення містять чітке посилання на призначення платежу, Управлінням Пенсійного фонду неправомірно було зараховано дані кошти на погашення боргу відповідача, який виник раніше, що в свою чергу призвело до неправильного визначення суми штрафу та пені.

Однак колегія суддів не погоджується з даними висновками судів, оскільки відповідно до ч.5 ст. 106 Закону (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Отже, висновки судів про безпідставність погашення поточними платежами заборгованості по платежах до Пенсійного фонду у порядку календарної черговості її виникнення є необґрунтованими та суперечать нормам Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги Державного підприємства "Селидіввугілля" про скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області : № 32 від 13.02.2008 року; № 77 від 18.03.2008 року; № 137 від 25.04.2008 року; № 169 від 21.05.2008 року; №182 від 11.06.2008 року; № 310 від 26.08.2008 року; № 345 від 23.09.2008 року; № 378 від 22.10.2008 року; № 394 від 18.11.2008 року; № 442 від 16.12.2008 року; № 29 від 20.01.2009 року; № 30 від 20.01.2009 року. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені є неправомірними, а тому судові рішення, ухвалені у даній справі, підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2009 року змінити, скасувавши в частині визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області та визнання протиправними рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області № 32 від 13.02.2008 року; № 77 від 18.03.2008 року; № 137 від 25.04.2008 року; № 169 від 21.05.2008 року; №182 від 11.06.2008 року; № 310 від 26.08.2008 року; № 345 від 23.09.2008 року; № 378 від 22.10.2008 року; № 394 від 18.11.2008 року; № 442 від 16.12.2008 року; № 29 від 20.01.2009 року; № 30 від 20.01.2009 року.

Прийняти в цій частині нове рішення.

В позові Державного підприємства "Селидіввугілля" до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання неправомірними дій та визнання недійсними рішень № 32 від 13.02.2008 року; № 77 від 18.03.2008 року; № 137 від 25.04.2008 року; № 169 від 21.05.2008 року; №182 від 11.06.2008 року; № 310 від 26.08.2008 року; № 345 від 23.09.2008 року; № 378 від 22.10.2008 року; № 394 від 18.11.2008 року; № 442 від 16.12.2008 року; № 29 від 20.01.2009 року; № 30 від 20.01.2009 року –відмовити.

В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2009 року, залишити без змін.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.