Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2008 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року

у справі № 2а-5-603/2008

за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кано-Миколаїв",

ОСОБА_5,

Державного реєстратора виконавчого комітету Миколаївської міської ради

про визнання недійсними установчих документів, Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та скасування державної реєстрації, -

У липні 2008 року Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кано-Миколаїв", ОСОБА_5 та Державного реєстратора виконавчого комітету Миколаївської міської ради, в якому просила визнати установчі та реєстраційні документи ТОВ "Кано-Миколаїв"недійсними з дати реєстрації; визнати недійсною реєстрацію ТОВ "Кано-Миколаїв"в якості платника податку на додану вартість та визнати недійсним Свідоцтво № 100000358 від 20 листопада 2006 року про реєстрацію платника податку на додану вартість –з 22 січня 2008 року; скасувати державну реєстрацію ТОВ "Кано-Миколаїв"; визнати недійсними всі первинні та бухгалтерські документи, видані ТОВ "Кано-Миколаїв", податкові накладні з відбитком печатки підприємства, з реквізитами підприємства, з прізвищем ОСОБА_5 –з моменту їх видачі.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2008 року позовну заяву залишено без руху з мотивів наявності у позивача права звертатися до суду виключно з вимогою про припинення юридичної особи та надано строк для формулювання таких вимог до 01 жовтня 2008 року.

30 вересня 2008 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач просив порушити провадження у справі за позовом ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва до ТОВ "Кано-Миколаїв", ОСОБА_5 та Державного реєстратора виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання недійсними установчих документів та Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року, позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, ставиться питання про скасування ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2008 року, ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року та направлення матеріалів справи до суду першої інстанції для розгляду справи по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Повертаючи позовну заяву, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 17 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні"(в редакції, чинній на час звернення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва з позовною заявою) визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статей 22, 38 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"(в редакції, чинній на момент звернення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва до суду з позовною заявою; далі – Закон № 755-IV (755-15) ) вбачається, що з підстав, передбачених цим Законом, зокрема з підстави визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, суд може постановити рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язане з банкрутством юридичної особи.

Отже, визначальним для припинення юридичної особи є вирішення питання щодо правомірності запису про проведення державної реєстрації згідно Закону № 755-IV (755-15) , а самі по собі установчі документи без державної реєстрації не мають юридичного значення та не тягнуть жодних юридичних наслідків щодо створення та припинення юридичної особи.

Таким чином, вимоги позивача про визнання недійсними установчих документів та Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість не можуть бути самостійними позовними вимогами, оскільки в силу положення статті 38 Закону № 755-IV установчі документи та Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість підлягають правовій оцінці в справі з іншими позовними вимогами, зокрема, у справі про припинення юридичної особи. Визнання недійсними зазначених документів законом не вимагається.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва відхилити, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.