7/168-АП-07 Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - 12.07.2011 Прийняття

Постановою Господарського суду Херсонської області від 28 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2007 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство з іноземною інвестицією "Продагросервіс" (далі –позивач) до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі –відповідач) задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0010082301/0 від 19 грудня 2006 року, № 0010082301/1 від 29 січня 2007 року, № 0010082301/2 від 03 квітня 2007 року та № 0010072301/0 від 19 грудня 2006 року, № 0010072301/1 від 29 січня 2007 року, № 0010072301/2 від 03 квітня 2007 року. Присуджено ТОВ "Виробничо-торгівельне підприємство з іноземною інвестицією "Продагросервіс" з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Херсонської області від 28 квітня 2007 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2007 року та прийняти нове рішення –про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Виробничо-торгівельне підприємство з іноземною інвестицією "Продагросервіс"з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за березень 2005 року, за результатами якої складено акт № 3738/43-7/31260655 від 19 грудня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення –рішення № 0010082301/0 від 19 грудня 2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 723 416,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 083,00 грн. та № 0010072301/0 від 19 грудня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 72 163,01 грн. (48 108,67 грн. –основний платіж, 24 054,34 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення –без змін.

Також, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0010082301/1 від 29 січня 2007 року, № 0010082301/2 від 03 квітня 2007 року та № 0010072301/1 від 29 січня 2007 року, № 0010072301/2 від 03 квітня 2007 року.

Перевіркою встановлено порушення пункту 1.4 статті 1, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) у зв’язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, що непідтверджені належним чином оформленими податковими накладними, а також ненарахуванням податкових зобов’язань при продажу товарно-матеріальних цінностей в травні 2004 року.

Крім того, судами встановлено, що відповідно до угоди, укладеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ноу-Хау", позивач придбав на підставі накладної № 1 від 31 січня 2001 року комплексну лінію по виробництву томатного концентрату за технологією d Break".

Оплата за поставлене обладнання здійснювалась шляхом передачі у власність ТОВ "Ноу-Хау"простих векселів згідно акту прийому-передачі № 1 від 31 січня 2001 року на суму 4 592 500,00 грн., емітованих Відкритим акціонерним товариством "Макіївський металургійний комбінат", та перерахування грошових коштів в розмірі 23 000,00 грн.

В свою чергу, ТОВ "Ноу-Хау" виписано на адресу позивача податкову накладну.

Крім того, позивачем згідно накладної № 01 від 07 травня 2004 року поставлено на адресу Управління водоканалу товар на суму 10 833, 35 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Крім того, відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III (2181-14) ) за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач дійшов висновку про завищенням ТОВ "Виробничо-торгівельне підприємство з іноземною інвестицією "Продагросервіс" податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 769 250, 00 грн. в ІІІ кварталі 2003 року.

В свою чергу, відповідно до підпункту "б"підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-III податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю, - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

З огляду на викладене, оскільки, граничним терміном подання контролюючому органу податкової декларації за ІІІ квартал 2003 року було 09 листопада 2003 року, то 1095 днів, відведених для визначення платнику податкових зобов’язань, сплили 09 листопада 2006 року.

Отже, прийняття 19 грудня 2006 року податкових повідомлень-рішень, здійснено відповідачем поза межами строків, встановлених підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону № 2181-III

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Херсонської області від 28 квітня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2007 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні відхилити, а постанову Господарського суду Херсонської області від 28 квітня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .