Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.,

суддів: Білуги С.В.,

Гаманко О.І.,

Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2009 у справі за позовом ОСОБА_4 до Полтавського обласного військового комісаріату про стягнення недосплаченої надбавки за безперервну службу,

У листопаді 2008 ОСОБА_4 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавського обласного військового комісаріату про стягнення недосплаченої надбавки за безперервну службу.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2009 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 було відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2009 апеляційну ОСОБА_4 було залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2009 –без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 не погоджуючись з даними рішеннями суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2009 та ухвалити нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України № 389 від 05.05.03 року (389/2003) , відповідно до якого Міністру оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 15 років –до 50%, понад 20 років –до 70 %, понад 25 років –до 90 %.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що Указом Президента України від 05.05.03 року (389/2003) не встановлено точний фіксований розмір надбавки, про що свідчить приписка "до"перед зазначенням безпосереднього розміру у відсотках. Конкретний розмір виплат встановлює Міністр оборони України, виходячи із наявності коштів та фінансування. Порядок доведення визначеного Міністром оборони України розміру надбавки до військових частин законодавством не передбачено.

Розміри надбавок до військової частини доводились телеграмами.

Міністр оборони встановив, що починаючи з 01.05.2003 виплату щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України виходячи з наявності фонду грошового забезпечення, проводити в таких відсотках: понад 15 років –10 %, понад 20 років –15 %, понад 25 років –20 %; за листопад та грудень 2003 року: понад 15 років –50 %, понад 20 років –70 %, понад 25 років –90 %; з січня 2004 року: понад 15 років –10 %, понад 20 років –15 %, понад 25 років –20 %; з 01.09.04 року: понад 20 років –50 %, понад 25 років –70 %; з січня 2005 року: понад 15 років –10 %, понад 20 років –15 %, понад 25 років –20 %; з 01.04.05 року: понад 15 років –50 %, понад 20 років –60 %, понад 25 років –85 %.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що грошове забезпечення ОСОБА_4 виплачувалось у повному обсязі за встановленими нормами, заборгованості по виплатам грошового забезпечення, в тому числі і по виплатам надбавки за безперервну службу у відповідача перед позивачем не було.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були доведені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2009 у справі за позовом ОСОБА_4 до Полтавського обласного військового комісаріату про стягнення недосплаченої надбавки за безперервну службу –без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.