К-10270/08-С Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, згідно з яким донараховано суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб - 07.07.2011 Прийняття

Постановою господарського суду Сумської області від 12.11.2007 позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 11.01.2007 № 0000021701/0/17-319/21561056105630/883, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 42259,29 грн. У прийнятті цього рішення суд першої інстанції виходив з правомірності включення СПД ОСОБА_1 до складу валових витрат вартості маркетингових послуг.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2008 зазначене рішення залишено без змін з тих підстав, що у прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії податковим органом було застосовано нормативно-правові акти, які не регулюють порядок оподаткування операцій суб’єкта господарювання, який перебуває на загальній системі оподаткування.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані рішення та відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про відсутність у матеріалах справи інформації стосовно характеру, змісту та обсягу виконаних маркетингових досліджень, що виключає можливість встановлення як факту їх реального виконання, так і зв’язку цих послуг з господарською діяльністю позивача.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи було встановлено, що:

- СПД ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування та здійснює, зокрема, діяльність з реалізації лісоматеріалів на території України та за кордон;

- ДПІ було проведено комплексну планову документальну перевірку своєчасної, повнота нарахування та сплати СПД ОСОБА_1 податків, зборів (обов’язкових платежів) за період з 01.01.2005 по 30.09.2006, оформлену актом від 20.12.2006 № 7926/17/319/2156105630/2/6;

- в ході цієї перевірки було встановлено, зокрема, факт включення позивачем до валових витрат вартості маркетингових послуг на загальну суму 345 815,67 грн. без наявності первинних документів з інформацією про характер, види, зміст та обсяги цих послуг, що стало підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

На момент виникнення спірних правовідносин порядок оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю визначався розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) (далі –Декрет).

Так, відповідно до абзацу першого статті 13 Декрету згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету (13-92) .

При цьому абзацом третім цієї ж статті Декрету (13-92) зазначено, що до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону (334/94-ВР) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що необхідною умовою для включення витрат на оплату послуг до валових витрат підприємства є, зокрема, належне документальне підтвердження факту надання таких послуг (позаяк наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції відповідно до їх економічного змісту) та отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності. При цьому презумується, що така господарська операція здійснюється з врахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що придбані позивачем послуги з надання маркетингових досліджень на ринку пиломатеріалів відповідають цілям господарської діяльності позивача, оскільки результатом використання цих послуг позивачем став продаж ним пиломатеріалів компанії P.D. JAWOP.

За своєю сутністю маркетинг –це система організації праці господарюючого суб’єкта, за якою виробничі рішення приймаються спеціальним вивченням вимог ринку, прогнозуванням та управлінням їх. У систему маркетингу входить вивчення кон’юктури та динаміки платоспроможного попиту на продукцію, що виробляється (збувається) підприємством; аналіз зміни цін на продукцію та її замінники; прогнозування доходів потенційних споживачів і їх потреб у певному товарі; використання реклами як основного способу нецінової боротьби з конкуруючими фірмами, стимулювання збуту продукції; планування товарного асортименту з урахуванням соціально-психологічних настанов різних груп споживачів; спеціальна організація обслуговування споживачів, яка передбачає максимальне наближення товару до потенційного споживача.

Втім з наявного у справі звіту виконавця (суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3) про проведені маркетингові дослідження на ринку деревообробки вбачається, що зміст цього звіту зводиться до наведення типових умов договору поставки та вимог щодо укладки, маркування та транспортування продукції.

Зміст зазначеного звіту залишився поза увагою судів та його оцінки, тоді як це має суттєве значення для правильного висновку стосовно того, чи було проведене дослідження, а відтак чи могли результати дослідження втілитися у продажу позивачем пиломатеріалів компанії P.D. JAWOP та чи відповідає цілям ділового обороту оплата позивачем вказаних послуг в оспорюваній сумі (яка склала 40% витрат у загальній сумі витрат позивача).

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають Вищому адміністративному суду України права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Суми задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Сумської області від 12.11.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2008 у справі № АС10/414-07 (22-а-3799/2007) скасувати.