Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 30 липня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року

по справі №11/177-А

за позовом Приватного підприємства «Доллі»(надалі - ПП «Доллі»)

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва (надалі -ДПІ у Голосіївському районі м.Києва)

за участю прокуратури Голосіївського району м.Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У квітні 2007р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000712305/0 від 23.05.2006р.; №0000712305/1 від 26.06.2006р.; №0000712305/2 від 14.12.2006р.; №0000712305/3 від 16.03.2007р., кожним з них позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду м.Києва від 30.07.2007р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2008р., позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 23.05.2006р. №0000712305/0, від 26.06.2006р. №0000712305/1, від 14.12.2006р. №0000712305/2, від 16.03.2007р. № 0000712305/3.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та Генеральної прокуратури України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі акту перевірки від 10.05.2006 року № 253-1/23-05/32486322 та за результатами адміністративного оскарження були прийняті зазначені вище спірні податкові повідомлення-рішення.

28.11.2003р. між позивачем та ТОВ «КТМ»було укладено договір купівлі-продажу товару №11.

На підставі виписаних ТОВ «КТМ»на адресу позивача податкових накладних, перелік яких наведено в Додатку №5 до акта перевірки, позивач відніс до складу податкового кредиту спірну суму, у тому числі: за грудень 2003р.; за січень 2004р.; за лютий 2004р.; за березень 2004р.; за квітень 2004р.; за травень 2004р.; за червень 2004р.; за вересень 2004р.; за жовтень 2004р.; за листопад 2004р.; за грудень 2004р.

Оприбуткування та оплату товару було здійснено позивачем у вищевказаних сумах, що підтверджується копіями накладних, книг придбання товарів (робіт, послуг), платіжних документів. Дана обставина не заперечується відповідачем.

Виходячи з положень ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у відповідні звітні періоди позивач вів облік операцій з придбання у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та реєстрах отриманих податкових накладних, форма і порядок заповнення яких встановлено Наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р. (z0233-97) , що також не заперечується сторонами.

Крім цього, матеріали справи містять копію рішення Оболонського районного суду м.Києва від 07.07.2005р. у справі №2-3255/2005 за позовом ДПА у м.Києві до ТОВ «КТМ», ОСОБА_1, ОСОБА_2, яким визнано недійсним установчі документи вказаного підприємства з моменту державної реєстрації, в тому числі: статут, зареєстрований 29.05.2003р. за №07070 Голосіївською РДА, а також свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ №37062059 від 26.06.2003р. з моменту внесення в реєстр платників ПДВ.

В згаданому вище акті перевірки, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені ТОВ «КТМ»у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг), з огляду на те, що останні на момент укладення та виконання вищевказаних договірних зобов'язань не було платником податку на додану вартість та не мало права складати податкові накладні.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення -рішення, суди попередніх інстанції цілком правильно та обгрунтовано виходили з наступного.

Під визначенням податковий кредит, наведеним у п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», слід розуміти суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) .

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно приписів п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 згаданого Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, як це зазначено у п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивачем сплачено контрагенту суми податку на додану вартість за отриману продукцію та отримано податкові накладні, які оформлені у відповідності до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону.

У період укладення договору купівлі-продажу між позивачем та ТОВ «КТМ»(продавець) та його виконання, позивач мав всі підстави для включення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки ТОВ «КТМ»було належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість, як це передбачено п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 вищезазначеного Закону.

Крім цього, ухвалою Апеляційного суду м.Києва у 2006р. рішення Оболонського районного суду від 07.07.2005р. у справі №2-3255/2005 скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Рішенням Оболонського районного суду від 29.11.2006р., прийнятим за результатами нового розгляду справи №2-3255/2005 (справа №4920/06), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 27.06.2007р., в позові відмовлено.

Отже, станом на день розгляду спору рішення Оболонського районного суду від 07.07.2005р. у справі №2-3255/2005р., що визначено у акті перевірки як підстава для визначення позивачу податкових зобов'язань, є скасованим.

Слід також звернути увагу на те, що факт скасування державної реєстрації ТОВ «КТМ»не тягне за собою недійсність всіх укладених ним угод та виписаних податкових накладних з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру. Зазначене товариство перебувало на податковому обліку та було належним чином зареєстроване в податковому органі в установленій процедурі.

Частина 1 статті 11 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зі змісту частини 2 статті 71 цього Кодексу вбачається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції що?до правомірності включення п?озивачем спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідного періоду та безпідставност?і прийняття спірних рішень пр?о нарахування позивачу подат?ку на додану вартість і застосування штрафних санкцій.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва -залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м.Києва від 30 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.