Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 вересня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року

у справі №2-26/6338-2008А(№22-а-1695/08)

за позовом Науково-виробничого підприємства "Агротехпром"(надалі –НВП "Агротехпром")

до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (надалі –Сакська ОДПІ в АР Крим)

про спонукання до виконання певних дій, -

У травні 2008 року позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом в якому, з урахуванням уточнень, поставлено питання про: зобов’язання відповідача списати податковий борг по ПДВ в сумі 9116,00грн. та пеню на нього, у загальній сумі 30471,23грн. по п.п.18.2.1 п.18.2 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" як податковий борг у відношенні якого сплив строк позовної давності; визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Сакська ОДПІ в АР Крим №0000951502/1 від 13.05.2008р. про зобов’язання сплатити штраф у розмірі 50% штрафних санкцій у сумі 188,55грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковий борг у сумі 9116,00грн., який виник у травні 2001 року є таким, по відношенню до якого термін позовної давності сплинув. Також, висновки, викладені в акті перевірки №542/15-02/24030678, на підставі якого податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають обставинам справи, оскільки підприємством не було порушено строк сплати податку на додану вартість (надалі –ПДВ) по декларації №13138 від 12.07.2006 року.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року, позовні вимоги задоволено. Зобов’язано Сакську ОДПІ списати податковий борг по ПДВ в сумі 9116,00грн. та пеню на нього, у загальній сумі 30471,23грн. з Науково-виробничого підприємства "Агротехпром"як податковий борг у відношенні якого сплив строк позовної давності; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Сакської ОДПІ за №0000951502/1 від 13.05.2008р. про зобов’язання сплатити штраф у розмірі 50% штрафних санкцій у сумі 188,55грн.; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у сумі 3,40грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанцій, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшов висновку, що податковий борг по ПДВ в сумі 9116,00грн., який виник в травні 2001 року, є податковим боргом відносно якого закінчився строк позовної давності, а вказана сума по ПДВ що підлягає списанню на підставі п.п.18.2.1 п.18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", як податковий борг, відносно якого закінчився строк позовної давності, встановлений в ст.15 цього закону і який складає 1095 днів. Також, суди зазначили, що податкове зобов’язання за червень 2006 року, яке визначене у податковій декларації за червень 2006 року позивачем було сплачено до державного бюджету Сакського району вчасно та в повному обсязі, що відповідає вимогам п.5.3.1. п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами".

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 вересня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена невиїзна документальна перевірка по питанню своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов’язань по ПДВ за 2001-2006 роки по НВП "Агротехпром", про що складено акт №156/15-02/24030678.

В ході проведення перевірки, на думку податкового органу було встановлено, що позивачем порушено термін сплати погоджених сум податкових зобов’язань по ПДВ.

Згодом, позивач звернувся до Сакської ОДПІ в АР Крим (а.с.11-12), щодо списання податкового боргу в сумі 9116,00грн., відповідно до п.18.2.1 в) ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", відносно якого минув строк позовної давності.

Однак, відповідно до листа №5687/10/24-00 від 06.05.2008 року (а.с.13) відповідач відмовив позивачу в списанні податкового боргу по ПДВ в сумі 9116,00 грн., на підставі того, що станом на 29.04.2008р. за позивачем числиться податковий борг по ПДВ в сумі 30471,23 грн., який виник внаслідок несплати поточних податкових зобов’язань з 30.08.2006р., тобто менш ніж 1095днів.

Відповідно до вказаного акту перевірки, недоїмка у позивача виникла через те, що відповідач не зарахував в погашення зобов’язань по ПДВ грошові кошти в сумі 9116,00грн., які сплачені п/д №136 на суму 6000,00 грн. (а.с.14) та п/д №138 на суму 3116,00грн. (а.с.16), які прийняв до виконання Акціонерний комерційний банк "Україна", але грошові кошти не поступили, отже, в особовому рахунку позивача вказані суми значаться як недоїмка.

Разом з тим, у матеріалах справи містяться копії банківських виписок по особовому рахунку позивача, з яких вбачається, що відповідні грошові кошти були списані банківською установою з особового рахунку позивача (а.с.15, а.с.17).

Відповідно до п.22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система.

Статтею 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ. У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що Позивач здавав в терміни декларації по ПДВ і сплачував, згідно визначеного в них податкового зобов’язання грошові кошти на сплату ПДВ в терміни встановлені законом. У платіжних дорученнях позивачем зазначено код платежу 01, а надалі 101, що означає сплату податкових зобов’язань по ПДВ. Проте, відповідач зараховував поточні платежі по ПДВ в погашення недоїмки що утворилася з вини банку "Україна"і пені на неї, що привело до збільшення податкового боргу за рахунок нарахованої пені до 30471,23грн. станом на 29.04.2008р.

В касаційній скарзі відповідач зазначає, що податковий борг погашається заздалегідь погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом у порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасного виникнення по різних податках, зборам (обов’язковим платежам) –в рівних пропорціях.

Норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , дійсно, передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, норми цього ж Закону України (2181-14) не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлює відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Крім того, жодною нормою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (і про це зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення по відповідному податку нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу.

Також, контролюючим органом була проведена невиїзна документальна перевірка по питанню своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов’язань по ПДВ за липень-серпень 2006 року по НВП "Агротехпром", про що складено акт №542/15-02/24030678 від 04.04.2008 року.

Під час проведення перевірки. на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем терміну сплати погоджених сум податкових зобов’язань по ПДВ.

За наслідками проведеної перевірки та апеляційного узгодження Сакською ОДПІ в АР Крим прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000951502/1 від 13.05.2008р., яким позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 50% штрафних санкцій у сумі 188,55грн.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у податковій декларації вх.№13138 від 12.07.2006 року (а.с.66-67) позивачем визначено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі –896,00грн. Платіжним дорученням №80 від 12.07.2006 року (а.с.68) зазначена сума ПДВ була сплачена позивачем до бюджету. Банківською установою були списані зазначені кошти з особового рахунку позивача, відповідно до виписки банку за 12.07.21006 рік (а.с.68).

За таких обставин, колегія суду касаційної інстанції погоджується із висновками яких дійшли суди попередніх інстанцій, що позивачем не було порушено строків сплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість за червень 2006 року по декларації №13138 від 12.07.2008 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим –залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 вересня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.