ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"23" червня 2011 р. м. Київ К-28318/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Гончар Л.Я.
Конюшка К.В.
Бим М.Є.
Сіроша М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2010 року у справі за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Закритого акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-
в с т а н о в и л а:
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2010 року, у задоволенні позовних вимог Херсонськогму обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.
На рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга, у якій Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить ухвалені судові рішення скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач протягом 2008 року постійно звітував до Херсонського міського центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, внаслідок чого 3 (три) інваліда були направлені для працевлаштування та прийняті на роботу.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики. Міністерством охорони здоров’я України та органами місцевого самоврядування. Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434 (1434-2002-п)
, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Пунктом 11 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального хисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767 (1767-2001-п)
, передбачено, що у разі несплати підприємствами, установами організаціями, які не забезпечують нормативу робочих місць, штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення в судовому порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової численності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, яким передбачено, що Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а також звітують Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Служба зайнятості може організовувати працевлаштування інвалідів лише за наявності отриманої від підприємства інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів. Свій обов’язок щодо такого повідомлення відповідач виконав. Подання відповідних звітів до центру зайнятості є належним підтвердженням наявності на підприємстві створеного та введеного в дію місця для працевлаштування інваліда, і, як підтверджується матеріалами справи, протягом 2008 року відмов у працевлаштуванні інвалідів зі сторони відповідача не доведено.
Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено обов’язок підприємств (об’єднань), установ і організацій (незалежно від форм власності і господарювання), де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлена нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів України штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (об’єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.
Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 (70-2007-п)
, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу працевлаштування інвалідів.
Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Міністерством праці та соціальної політики України за погодженням з Державним комітетом статистики України.
Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права, то вони не можуть бути скасованими чи зміненими з підстав, наведених в касаційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.