колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Стародуба О.П., Тракало В.В.,

секретар судового засідання Сіпаренко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, Житомирської об’єднаної Державної податкової інспекції, управління Державного казначейства України в Житомирській області про стягнення грошової компенсації сум податків з доходів фізичних осіб за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 6 березня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона працює суддею Любарського районного суду Житомирської області та їй не було компенсовано утриманих сум податку з доходів фізичних осіб за 2005, 2006 роки та І півріччя 2007 року. Просила стягнути з відповідачів заборгованість з виплати заробітної плати за вказаний період в розмірі 16 017,02 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 6 березня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 16 017,02 грн. Зобов’язано Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету для проведення відповідних виплат. В задоволенні позовних вимог до Міністерства фінансів України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, управління Державного казначейства України в Житомирській області, Житомирської об’єднаної Державної податкової інспекції відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року апеляційні скарги Державної судової адміністрації України та Державного казначейства України залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 6 березня 2008 року –без змін.

Вказуючи на допущені, на думку Державної судової адміністрації України, судами порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, змінити рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працює суддею Любарського районного суду Житомирської області. З нарахованої позивачу за 2005, 2006 роки та 6 місяців 2007 року заробітної плати було утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 16 017,02 грн.

Частиною 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У період до 1 січня 2004 року відповідно до положень Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів"від 10 липня 1995 року № 584/95 (584/95) заробітна плата суддів була звільнена від обкладання прибутковим податком. 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22 травня 2003 року № 889-ІV (889-15) , який не передбачав пільг для суддів при сплаті цього податку. Єдиною підставою для здійснення компенсаційних виплат суддям у зв’язку з втратою частини заробітку, пов’язаною зі сплатою податку з доходів фізичних осіб у 2004 році, було розпорядження Кабінету Міністрів України "Про деякі питання оплати праці суддів"від 20 січня 2004 року № 22-р (22-2004-р) .

Згідно з пунктом 1 цього розпорядження (22-2004-р) Голові Конституційного Суду України та головам судів загальної юрисдикції дозволено здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям у розмірі до 100 % посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку з доходів фізичних осіб буде нижчою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року. У пункті 2 розпорядження Кабінету Міністрів України № 22-р (22-2004-р) зазначено, що компенсаційна виплата, передбачена пунктом 1 цього розпорядження, здійснюється в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.

Проте суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, ухвалив рішення про стягнення на користь позивача суми сплаченого ними податку за 2005, 2006 роки та 6 місяців 2007 року, не зважаючи на те, що в розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 січня 2004 року № 22-р (22-2004-р) передбачено здійснення суддям компенсаційних виплат лише протягом 2004 року.

Підстави для звільнення заробітної плати суддів від обкладання податком після набрання чинності Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) в зазначений період відсутні.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 6 березня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, Житомирської об’єднаної Державної податкової інспекції, управління Державного казначейства України в Житомирській області про стягнення грошової компенсації сум податків з доходів фізичних осіб відмовити.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.