К-16383/08-С Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - 22.06.2011 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інбуд"(надалі –позивач, ТОВ "Інбуд") звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі –відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м.Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду м. Києва від 22.03.2007 р. (суддя –С.М. Морозов), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2008 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя –Г.М. Бистрик, судді: В.В. Малинін, Л.В. Бєлова), позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 18.12.2006р. № 0010312301/0. В іншій частині позовних вимог –відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з підстав неправильного застосування ними положень підпункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (надалі – Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) ), статті 11 розділу ІІ "Перехідні положення" Закону України від 24.12.2002 р. №349-IV "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (349-15) "(надалі Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) "), та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частин першої та другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками відповідача було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 р. по 01.07.2006 р., за результатами якої 11.12.2006 р. було складено акт № 550/23-01/30307414 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.6.1, 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток підприємства у 2003 році на суму 360,00 грн. та у 2004 році на 133 894,00 грн.

На підставі акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2006 р. № 0010312301, яким було визначено позивачу суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 201 381,00 грн., у т.ч. 134 254,00 грн. –основного платежу та 67 127,00 грн. –штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у податковій декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2003 року було відображено прибуток від операцій з цінними паперами, фондовими та товарними деривативами у сумі 1,4 тис. грн. Ця сума прибутку була розрахована позивачем у додатку КЗ "Розрахунок фінансових результатів операцій з цінними паперами, корпоративними правами та деривативами"до декларації, згідно якого доходи звітного періоду від операцій з акціями та іншими корпоративними правами складають 185,6 тис. грн., витрати звітного періоду –151,2 тис. грн., а від’ємний фінансовий результат попереднього звітного року –33,0 тис. грн.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наявними матеріалами справи підтверджено суму доходу звітного періоду у сумі 185,6 тис. грн. та суму від’ємного фінансового результату попереднього звітного року у сумі 33,0 тис. грн., проте витрати звітного періоду підтверджено лише у сумі 150,0 тис. грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи платіжні доручення.

Під час розгляду даної справи позивачем не було надано суду жодного належного доказу, яким би підтверджувалася сума витрат у розмірі 1,2 тис. грн.

У зв’язку з чим, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення від 18.12.2006 р. № 0010312301 у частині нарахування позивачу 360,00 грн. (1,2 тис. грн. * 30%) податку на прибуток та штрафних санкцій у сумі 180,00 грн. є законним.

Що стосується законності донарахування позивачу податку на прибуток у розмірі 133 894,00 –основного платежу та 66 947,00 грн. –штрафних (фінансових) санкцій за порушення приписів підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне .

Позивачем у 1999 році у результаті придбання акцій у їх емітента АКБ " Геосантріс "на підставі договору від 07.12.1999 р. № 4/8/99, були понесені витрати у сумі 535 575, 00 грн. Оплата за акції була здійснена платіжним дорученням від 29.12.1999 р. № 13.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згадані витрати були відображені позивачем у відповідності до діючої у той період редакції норми підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: з метою оподаткування платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами.

У разі коли протягом звітного періоду витрати, понесені (нараховані) платником податку у зв'язку із придбанням цінних паперів і деривативів, перевищують доходи, отримані від продажу (відчуження) цінних паперів і деривативів протягом такого звітного періоду, балансові збитки переносяться на зменшення доходів майбутніх періодів від таких операцій протягом строків, визначених статтею 6 цього Закону.

У разі коли протягом звітного періоду доходи, отримані (нараховані) платником податку в зв'язку із продажем (відчуженням) цінних паперів і деривативів, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку в зв'язку із придбанням цінних паперів і деривативів протягом такого звітного періоду, збільшені на суму некомпенсованих балансових збитків від таких операцій минулих періодів, прибуток включається до складу валових доходів за результатами такого звітного періоду.

Статтею 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"у редакції, чинній на кінець 1999 року було передбачено порядок перенесення балансових збитків на наступні податкові періоди. Зокрема, даною статтею було передбачено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами звітного (податкового) кварталу має від'ємне значення (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), дозволяється відповідне зменшення об'єкта оподаткування наступного звітного (податкового) кварталу, а також кожного з наступних двадцяти звітних (податкових) кварталів до повного погашення такого від'ємного значення об'єкта оподаткування. У разі коли від'ємне значення об'єкта оподаткування не погашається платником податку за рахунок отриманих ним валових доходів у порядку, визначеному у пункті 6.1 цієї статті, об'єкт оподаткування наступних звітних (податкових) кварталів не зменшується на непогашену суму від'ємного значення об'єкта оподаткування.

З урахуванням викладених норм суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що включена позивачем до складу валових витрат у 4 кварталі 1999 року вартість придбаних акцій АКБ " Геосантріс "останній раз могла бути врахована після закінчення терміну 20 звітних податкових кварталів, тобто у річній звітності за 2004 рік.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств""було змінено редакцію підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"відповідно до якої платники податку ведуть окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом (334/94-ВР) .

Отже, внесеними змінами до норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) передбачалось, що платники податку на прибуток з 01.01.2003 р. зобов’язані вести окремий податковий облік результатів від операцій з цінними паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів та деривативів. При цьому, якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від’ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Крім того, відповідно до нової редакції пункту 6.1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств""якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 11 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) "передбачено, якщо платник податку задекларував від'ємне значення об'єкта оподаткування (балансові збитки) за наслідками податкового періоду, що передує податковому періоду, з якого починають застосовуватися норми цього Закону, таке від'ємне значення об'єкта оподаткування для цілей оподаткування обліковується окремо, не включається до складу валових витрат та враховується таким платником податку у зменшенні об'єкта оподаткування наступних податкових періодів протягом 12 календарних кварталів з моменту виникнення такого від'ємного значення. Якщо зазначений строк у 12 кварталів минув до набрання чинності цим Законом, то останнім кварталом такого строку вважається квартал, з якого починають застосовуватися норми цього Закону. Якщо зазначене від'ємне значення об'єкта оподаткування не погашається протягом такого строку, непогашена сума в подальшому для цілей оподаткування не враховується у зменшенні об'єкта оподаткування та не підлягає включенню до складу валових витрат такого платника податку.

Виходячи з викладених норм вбачається, що оскільки від’ємний фінансовий результат від операцій з цінними паперами, що утворився станом на 01.01.2003 р., не враховувався у відповідності до кожного виду цінних паперів та не відображався у деклараціях з податку на прибуток підприємства, то у відповідності до нової редакції, згаданого Закону, платнику податку необхідно було таку суму від’ємного фінансового результату для цілей подальшого податкового обліку розподілити по окремим видам цінних паперів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було виконано вимоги Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та враховано від’ємний фінансовий результат від операцій з акціями у майбутніх періодах саме з цього виду цінних паперів.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо незаконності донарахування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 18.12.2006 р. № 0010312301 позивачу податку на прибуток у розмірі 133 894,00 та 66 947,00 грн. штрафних санкцій за порушення приписів підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" .

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.