Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі –Кам’янець-Подільська ОДПІ)

на постанову господарського суду Хмельницької області від 24.09.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2008

у справі № 8/16/162-НА (22-а-2048/08)

за позовом відкритого акціонерного товариства "Модуль"(далі –ВАТ "Модуль")

до Кам’янець-Подільської ОДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.02.2005 № 0000072343/0, згідно з яким позивачеві нараховано пеню у сумі 204 188,57 грн. за порушення строків поставки за зовнішньоекономічним контрактом.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.05.2007 ухвалені у справі рішення було скасовано з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції з метою перевірки дат прибуття вантажу на адресу ВАТ "Модуль"за спірними контрактами, а також з’ясування, на яку суму було оплачено та отримано відповідний товар.

За наслідками повторного розгляду справи постановою господарського суду Хмельницької області від 24.09.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2008, позов задоволено; оспорюваний акт індивідуальної дії скасовано. У прийнятті зазначених рішень попередні судові інстанції виходили, зокрема, з того, що моментом поставки імпортованого товару є його фактичне переміщення через митний кордон України згідно з відміткою пункту пропуску регіональної митниці про взяття товару під митний контроль України, а не дата оформлення вантажної митної декларації, як помилково вважає податковий орган, що свідчить про дотримання позивачем строку, установленого частиною першою статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"(далі –Закон).

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Кам’янець-Подільська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що закінченням зовнішньоекономічної операцій з поставки товару є оформлення вантажної митної декларації типу ІМ-40 на імпортований товар, у зв’язку з чим застосування до ВАТ "Модуль"пені за недотримання строку поставки товару є правомірним.

У запереченні на касаційну скаргу ВАТ "Модуль"зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу –без задоволення.

З огляду на нез’явлення у судове засідання представників сторін, яких було належним чином повідомлено про дату, час і місце проведення судового засідання, справу розглянуто в письмовому провадженні відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Кам’янець-Подільської ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що фактичною підставою для донарахування позивачеві 204 188,57 грн. пені згідно з оспорюваним рішенням, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки 11.02.2005 № 55 234 21338358, про порушення позивачем статті 2 Закону внаслідок недотримання 90-денного терміну надходження товару за зовнішньоекономічними контрактами від 29.07.2004 № LC 2509 та від 21.01.2004 № 804/00186217-40066, укладеними ВАТ "Модуль"(покупець) з постачальниками - відкритим акціонерним товариством "Іспат Кармен"(Казахстан) та відкритим акціонерним товариством "Сєвєрсталь"(Росія) відповідно. На виконання зазначених контрактів позивач перерахував кошти на користь цих нерезидентів: у сумі 993 943,42 дол. США за платіжним дорученням від 29.10.2004 № 1014814 НМ та у сумі 345 150 дол. США за платіжним дорученням від 28.10.2004 № 994774 НМ.

За результатами дослідження наявних у справі доказів судами також було з’ясовано, що оплачений позивачем товар фактично перетнув митний кордон України у 90-денний термін з моменту здійснення ВАТ "Модуль"відповідних платежів, що підтверджується повідомленнями про прибуття вантажу, у графі 2 яких містяться посилання на вказані контракти, з відмітками митниць "під митним контролем". Втім митне оформлення спірного товару з оформленням вантажних митних декларацій типу ІМ-40 відбулося після спливу 90-денного строку з моменту оплати позивачем цього товару.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Статтею 4 Закону встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до статті 44 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред’являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

За змістом частини третьої статті 71 Митного кодексу України митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти.

Разом з тим, відповідно до статті 92 названого Кодексу якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Крім того, частиною першою статті 95 Митного кодексу України передбачено, що переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574 (574-97-п) , ВМД є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України або зміну митного режиму щодо цих товарів.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товарів через митний кордон, а є, по суті, заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує право суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товарів у визначений митний режим та підтверджує (а не встановлює) права і обов’язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій. Тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, при цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (CMR), проставлення на якому відбитка штампа "під митним контролем"з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

За таких обставин слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи, відповідно до якої оформлення вантажної митної декларації типу ІМ-40 на імпортовані товари, як завершення їх митного оформлення та закінчення митного контролю щодо них, не є необхідною умовою для визначення моменту перетину цими товарами митного кордону України, у зв’язку з чим датою імпорту слід вважати не дату оформлення ВМД, а дату фактичного перетину митного кордону.

А відтак суди з урахуванням установлених ними обставин справи (а саме –факту перетину імпортованого позивачем товару у 90-денний строк з моменту його оплати) правомірно скасували оспорюване рішення податкового органу.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Хмельницької області від 24.09.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2008 у справі № 8/16/162-НА (22-а-2048/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.