Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Кобилянського М.Г.,

Суддів: Амєліна С.Є., Стародуба О.П., Тракало В.В., Юрченка В.В.

секретар: Латиніна І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Кілійського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управліня Державного казначейства України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною, скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року, -

У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом. В подальшому позивач уточнив вимоги і просив:

- визнати протиправною бездіяльність керівництва Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області щодо непроведення обліку його роботи у понаднормовий час в період з травня 2006 року по серпень 2008 року та несвоєчасну виплату грошової компенсації за цей понаднормово відпрацьований час;

- зобов'язати Кілійський РВ ГУ МВС України в Одеській області виплатити 903 грн.68 коп. грошової компенсації за несвоєчасну оплату праці за службу в понаднормовий час, у святкові, неробочі дні та у нічний час за період часу з травня 2006 року по вересень 2008 року;

- скасувати п.п. 1 п.1 наказу Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області від 02.07.2008р. №151 "Про результати проведення підсумкової перевірки стану професійної підготовки та безпеки особового складу Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області"в частині оголошення йому догани;

- зобов'язати Кілійський РВ ГУ МВС України в Одеській області виплатити 4583 грн. 37 коп. грошової компенсації за невикористану відпустку в період з 22.05.2007р. по 19.09.2008 р.;

- визнати протиправною бездіяльність керівництва Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області щодо ненадання копії грошового атестату для вивчення та підтвердження його особистим підписом щодо правильності нарахувань та внесення всіх сум грошового забезпечення для призначення пенсії та проведення остаточного розрахунку на день звільнення;

- зобов'язати Кілійський РВ ГУ МВС України в Одеській області провести остаточний розрахунок та внести всі суми грошового забезпечення до грошового атестату для призначення пенсії;

- визнати протиправним і скасувати наказ ГУМВС України в Одеській області від 16.09.2008р. № 504 о/с в частині звільнення його з посади помічника начальника районного відділу –оперативного чергового чоргової частини Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області;

- зобов'язати ГУ МВС України в Одеській області поновити на службі на посаді помічника начальника районного відділу-оперативним черговим чергової частини Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області, врахувавши безперервний стаж роботи і вислугу років;

- стягнути з ГУ МВС України в Одеській області середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області 1335 грн. матеріальної шкоди та 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність керівництва Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області щодо непроведення обліку роботи ОСОБА_1 у понаднормовий час в період з травня 2006 року по серпень 2008 року та несвоєчасної виплати грошової компенсації за цей час. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року це судове рішення залишено без змін.

Позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення, як постановлені внаслідок неповного з'ясування обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення –про задоволення позову у повному обсязі.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що з 10.05.2006р. ОСОБА_1 займав посаду помічника начальника районного відділу оперативного чергового чергової частини Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області. За грубі порушення вимог Дисциплінарного статуту ОВС України, що виразилось в неприбутті на підсумкову перевірку, наказом начальника Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області від 02.07.2008р. № 151 "Про результати проведення підсумкової перевірки стану професійної підготовки та безпеки особового складу Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області"позивачу оголошено догану. Наказом ГУ УМВС України в Одеській області від 16.09.2008р. № 504 о/с ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням за п. 64 "ж"Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним і скасування наказу ГУМВС України в Одеській області від 16.09.2008р. № 504 о/с в частині звільнення з посади помічника начальника районного відділу –оперативного чергового чергової частини Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області та поновлення на цій посаді у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав, на застосуванні якого наполягав відповідач. При цьому суди, вирішуючи питання дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду, вважали, що застосуванню підлягають положення ст. 233 КЗпП України.

Посилання суду першої та апеляційної інстанцій на строки звернення до суду, визначені Кодексом законів про працю (322-08) , є помилковими, оскільки в даному випадку застосуванню підлягають положення ст. 99, 100 КАС України ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Вирішуючи питання щодо виплати грошової компенсації за невикористану відпустку в період часу з 22.05.2007р. по 19.09.2008р. в сумі 4583 грн. 37 коп., суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку про відсутність підстав для її виплати позивачу, оскільки така компенсація відповідно до п. 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі –Положення), передбачена лише для осіб рядового і молодшого начальницького складу.

Однак такий висновок суду також є передчасним.

Відповідно до п. 52 Положення чергова відпустка має бути надана протягом календарного року кожній особі рядового або начальницького складу.

Пунктом 56 Положення передбачено, що особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення. Особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Відмовляючи у позові в цій частині, суди не врахували того, що позивач був звільнений зі служби за власним бажанням, а не через підстави передбачені абз. 1 п. 56 Положення і мав право на отримання зазначеної ним компенсації.

При новому розгляді справи необхідно перевірити обгрунтованість доводів позивача про невикористану ним за період з 22.05.2007р. по 19.09.2008р. відпустку і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про стягнення грошової клмпенсації.

Відтак, висновки судів щодо пропуску позивачем строку для звернення до суду з вимогою про скасування наказу про звільнення і поновлення на посаді та про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про грошову компенсацію за невикористану відпустку є передчасними, а при постановленні судового рішення недотримані вимоги ст. 159 КАС України щодо його законності і обгрунтованості оскільки обставини в адміністративній справі щодо цих вимог позивача повно і всебічно не з'ясовувались, у зв'язку з чим ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції –скасуванню лише в цій частині з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті судові рішення підлягають залишенню без змін, оскільки суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при їх ухваленні та вчиненні процесуальних дій.

Судами встановлено, що позивач проходив службу понад встановлений законодавством робочий час, нічний час та святкові і неробочі дні, що було підтверджено в ході перевірки Державним Департаментом нагляду за додержанням законодавства про працю.

Відтак, суди дійшли правильного висновку про те, що бездіяльність керівництва Кілійського РВ ГУ УМВС України в Одеській області щодо непроведення обліку роботи позивача у понаднормований час в період часу з травня 2006 року по серпень 2008 року та несвоєчасної виплати грошової компенсації за цей понаднормований час є протиправною і вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Обгрунтованим є і висновок судів щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами про визнання незаконним наказу в частині винесення догани.

Так, статтями 20,21 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до Міністра внутрішніх справ України або до суду. Дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.

Під час розгляду справи судами встановлено, що отримавши ухвалу Кілійського районного суду від 26.09.2008 р. про повернення адміністративного позову в зв’язку з непідсудністю справи районному суду як адміністративному суду, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з цими ж вимогами лише 12.02.2009 р., тобто з пропуском строку на оскарження дисциплінарного стягнення.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні вимог щодо виплати йому компенсації за несвоєчасну оплату праці за службу у понаднормовий час, у святкові, неробочі дні та у нічний час, суди правильно виходили з того, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати"компенсація втрати частини доходів сплачується лише в разі коли ці доходи не мають разового характеру.

Наказом МВС України від 31 грудня 2007 року N 499 (z0205-08) затверджено Інструкцію "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" п. 4.1. якої передбачено, що при переміщенні, переведенні, а також звільненні осіб рядового і начальницького складу фінансовий апарат (бухгалтерія) зобов'язаний задовольнити їх усіма належними видами грошового та дорожнього забезпечення і про виплачені суми зробити відповідні записи в грошовому атестаті, зразок якого наведено у додатку до цієї Інструкції; в п.4.3. вказується, що особам, які звільняються з призначенням пенсії, грошовий атестат на руки не видається, а передається разом з іншими документами до уповноваженого структурного підрозділу органу внутрішніх справ з підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів; п.4.8. міститься положення, за яким у грошовому атестаті має бути підпис його власника, що підтверджує правильність записів за проведеними розрахунками.

Судами встановлено, що актом від 02.11.2008 р., що складений комісією Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області, засвідчено факт відмови ОСОБА_1 від ознайомлення з грошовим атестатом та підписом про ознайомлення з ним.

Зважаючи на зазначене, правильним є висновок судів про безпідставність вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання копії грошового атестату для вивчення і підтвердження його особистим підписом щодо правильності нарахувань та внесення всіх сум грошового забезпечення для призначення пенсії та проведення остаточного розрахунку на день звільнення.

Правильним є і висновок судів про необґрунтованість вимог позивача в частині зобов’язання Кілійського РВ МВС України в Одеській області провести остаточний розрахунок та внести всі суми грошового забезпечення до грошового атестату для призначення пенсії, оскільки судами встановлено, що з ОСОБА_1 був проведений остаточний розрахунок, здійснений Кілійським РВ МВС України в Одеській області, а позивачем не доведено які саме суми не були йому виплачені та не внесені до грошового атестату.

Відмова судів у задоволенні вимог позивача про стягнення матеріальної та відшкодування моральної шкоди є правильною у зв’язку з їх необґрунтованістю і ненаданням відповідних доказів.

З урахуванням викладеного, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню в частині з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції і залишенню в решті без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 224, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року скасувати. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про визнання протиправним і скасування наказу ГУМВС України в Одеській області від 16.09.2008р. № 504 о/с щодо звільнення з посади помічника начальника районного відділу – оперативного чергового чергової частини Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області та поновлення на цій посаді, а також про зобов'язання Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області виплатити 4583 грн. 37 коп. грошової компенсації за невикористану відпустку в період з 22.05.2007р. по 19.09.2008 р., а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.