Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційними скаргами Закритого акціонерного товариства "Софтлайн" та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010р. у справі № 2а-14850/09/2670 за позовом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Головного контрольно-ревізійного управління України, третя особа Закрите акціонерне товариство "Софтлайн" про визнання незаконними та скасування вимог викладених у листі про усунення порушень від 30.10.2009 року № 04-14/1103, -

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі - Фонд) звернувся до Головного контрольно-ревізійного управління України (надалі - Управління) з цим позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в вересні 2009 року Управлінням проведено виїзну позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Фонду, якою встановлені порушення позивачем вимог чинного законодавства. Фонд не підконтрольний Управлінню в розумінні Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу" (2939-12) , а тому останній незаконно провів ревізію Фонду. Крім того, позивач зазначив, що ревізія проведена з численними порушеннями вимог законодавства України, висновки, викладені в акті ревізії є помилковими, а вимоги, викладені в листі про усунення порушень від 30.10.2009 року № 04-14/1103, не відповідають вимогам чинного законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду від 19 березня 2010 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2010 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року Закрите акціонерне товариство "Софтлайн" (надалі - Товариство) звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник ставить питання про їх скасування та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так, скаржник зазначає, що в порушення вимог частини 3 статті 2 КАС України суди не дали оцінку доказам та нормативним обґрунтуванням позивача та третьої особи.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року Фонд звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник ставить питання про її скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги, оскільки висновки акту ревізії, на підставі яких Фонду направлено вимоги, викладені в листі про усунення порушень від 30.10.2009 року № 04-14/1103, є помилковими. Суд апеляційної інстанції незаконно скасував рішення суду першої інстанції.

Заперечення на касаційні скарги не надходили.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню повністю, а касаційна скарга Фонду – частково, з наступних підстав.

Судами встановлено, що з 03 вересня 2009 року по 25 вересня 2009 року Управлінням проведено виїзну позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Фонду за період з 01 січня 2006 року по 01 травня 2009 року.

Ревізією, зокрема, встановлено, що за договорами № 1731 від 10 листопада 2006 року, № 1860 від 01 березня 2007 року, № 2175/07-08/08 від 01 лютого 2008 року, укладеними між Товариством та Фондом, останнім згідно з актами здачі-приймання перераховані кошти за надані послуги. Між тим, в цих актах відсутні відомості щодо переліку, обсягу та вартості фактично отриманих послуг на суму 8 128 870 грн. 00 коп. Отже, зазначені кошти перераховані Фондом без достатньої правової підстави. Крім того, під час проведення навчання та семінарів, підвищення кваліфікації працівників з питань інформаційних технологій Товариством організовано харчування їх учасників, що не передбачено умовами договорів № 2175/07-08/08 від 01 лютого 2008 року та № 1860/2ИД –07 від 01 березня 2007 року, що призвело до збитків Фонду на суму 17 215 грн. 95 коп.

Результати перевірки оформлені актом № 04-23/179 від 01 жовтня 2009 року.

З метою усунення виявлених порушень, листом № 04-14/1103 від 30 жовтня 2009 року Управлінням Фонду направлено вимогу про: відновлення у бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості по взаєморозрахунках Фонду із Товариством у сумі 8 145 985 грн. 95 коп. за оплачені згідно договорів послуги, фактичне отримання яких документально не підтверджено, у тому числі: вартості послуг, списаної на витрати Фонду згідно актів здачі-приймання, у яких відсутні відомості щодо переліку, обсягу та вартості фактично отриманих від Товариства послуг на загальну суму 8 128 870 грн. 00 коп.; безпідставно оплаченої Фондом вартості не передбачених договорами послуг з харчування працівників Фонду на суму 17 115 грн. 95 коп.

Не погоджуючись з вказаною вимогою Управління, Товариство звернулося з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що проведення Управлінням ревізії здійснено в межах її повноважень. Проте, позивач не використовує державне майно, державні фінансові ресурси, кошти з бюджетів всіх рівнів, а тому вимоги Управління про усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів є безпідставними.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що ревізія Управління стосувалась тендеру на закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти, а тому кошти Фонду відносяться до державних коштів.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу"головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Згідно з частинами 1, 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Фонд є некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам Фондом, стабільної діяльності Фонду.

Пунктом 4) частини 1 статті 19 цього Закону встановлено, що джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є асигнування із Державного бюджету України.

Також пп. "в"п.5 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" № 817/98 від 23.07.1998р. (817/98) передбачено, що Контролюючими органами, які мають право проводити планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, є органи державного казначейства, державної контрольно-ревізійної служби та органи державної податкової служби в межах їх компетенції - стосовно бюджетних позик, позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів, цільового використання дотацій та субсидій, інших бюджетних асигнувань, коштів позабюджетних фондів, а також належного виконання державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів.

На підставі системного аналізу вказаних статей законів, колегія суддів приходить до висновку, що Фонд є підконтрольним Управлінню.

Відповідно до частини 2, 5 статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу" державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (2939-12) порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 35 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (550-2006-п) , визначено, що виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Відповідно до п. 46 Порядку (550-2006-п) якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

За таких підстав, висновки суду першої інстанції щодо безпідставності пред’явлення Управлінням Фонду вимог є помилковими.

Разом із тим, колегія суддів вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позову.

Так, одним із принципів адміністративного судочинства є принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі, який відповідно до частини 4 статті 11 КАС України означає, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття.

В порушення вказаних приписів процесуального закону, вирішуючи справу суди обмежились вирішенням питання лише щодо наявності підстав для проведення Управлінням ревізії діяльності Фонду.

Разом із тим, для повного з’ясування всіх обставин у справі судам необхідно з’ясувати правильність встановлення порушень вимог чинного законодавства, викладених Управлінням в акті № 04-23/179 від 01 жовтня 2009 року.

Так, при розгляді справи суди не перевірили доводи позивача, відносно того, що первинні документи, надані позивачем (акти, накладні тощо), підтверджують обсяг та вартість наданих послуг, послуги з харчування здійснювалось за рахунок Товариства та інші.

Крім того, суди не дали оцінки обґрунтованості пред’явлення Управлінням оскаржуваної вимоги, з огляду на об’єм його повноваження.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів обох інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Софтлайн" задовольнити.

Касаційну скаргу Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2010 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.