Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2010 року у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Вищого професійного училища № 55 м. Дніпропетровська про стягнення штрафних санкцій, -

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2010 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2010 року та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Вище професійне училище №55 М.Дніпропетровська, зареєстровано як платник страхових внесків (страхувальник) в Амур-Нижньодніпровській районній виконавчій дирекції обласного відділення Фонду відповідно до заяви від 02.01.2002 року, реєстраційний №120030000294.

Відповідно до акту перевірки від 08 лютого 2007 року відповідач в грудні 2005 року, квітні та травні 2006 року не нарахував страхові внески до Фонду в сумі 698,91грн. із загальної суми виплат 19800,00грн.

На підставі вищезазначеного акту позивачем було прийнято рішення №32/03 від 15.02.2007р., яким відповідачу було нараховано суму внесків в розмірі 698,91грн. та накладено штраф в сумі 19800,00грн. (у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до пункту 4 частини 1, 4 статті 30 Закону України №2240 нараховуються страхові внески).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2007р. у справі №А28/195-07 на підставі рішення Фонду №32/03 від 15.02.2007р. з відповідача було стягнуто суму недоїмки в розмірі 698,91грн. та 19800грн. штрафних санкцій. За результатами апеляційного перегляду судового рішення у справі №А28/195-07 останнє скасовано, позов задоволено частково, з відповідача стягнуто суму недоїмки в розмірі 698,91грн., вимоги щодо стягнення санкцій залишені без розгляду у зв'язку з тим, що зазначену позовну вимогу заявлено особою без встановлених повноважень.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом (2240-14) .

Пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону встановлено, що джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом (2240-14) .

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках: 1) для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб; 2) для найманих працівників - до сум оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

Порядок і строки сплати страхових внесків встановлено частиною 1 статті 23 цього Закону, за якою страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону (2240-14) .

Якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 30 цього Закону.

Частиною 1 статті 30 Закону встановлено, що страхувальник-роботодавець несе відповідальність за ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

За неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.

Законом України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту"педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів"встановлюються та регулюються правовідносини, що склалися у зв'язку з нефінансуванням з бюджету виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту".

Законом України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту"педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів"врегульовано правовідносини, що склалися у зв'язку з нефінансуванням з бюджету виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту".

Згідно зі ст.ст. 1, 5 цього Закону виплати визнаються кредиторською заборгованістю.

Кредиторська заборгованість погашається працівникам помісячно разом з виплатою поточної заробітної плати. Визначення цих виплат кредиторською заборгованістю державного бюджету разом з тим не змінює їх природи.

З огляду на приписи ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", ст. 1 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування"базою для нарахування страхових внесків до Фонду є суми фактичних витрат на оплату праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) .

Аналогічні приписи містить Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01 № 1266 (1266-2001-п) .

В силу п. 4 Порядку погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.05 № 934 (934-2005-п) , відрахування, передбачені законодавством, з виплат здійснюються в установленому порядку. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.06 № 745 "Деякі питання, пов'язані із сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (745-2006-п) Порядок погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.05 № 934 (934-2005-п) , доповнено пунктом 3-2, відповідно до якого страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на виплати не нараховуються.

При вирішенні питання щодо застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій за вчинене ним правопорушення, яке полягає у несвоєчасному нарахуванні та сплаті до Фонду страхових внесків необхідно виходити із наявності вини відповідача у несвоєчасному нарахуванні та сплаті до Фонду страхових внесків та наявності зв’язку між правопорушенням та його наслідками.

Так, Вище професійне училище № 55 м. Дніпропетровська, є закладом освіти, фінансування якого здійснюється з державного бюджету, під час вчинення відповідачем дій щодо нарахування та сплати до Фонду внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, він діяв у межах наданих йому роз'яснень з цього питання, а тому вина позивача у неповному нарахуванні страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням відсутня.

Нормами КАС України (2747-15) , зокрема п. 8 ч. З ст. 2 КАС України, передбачено, що адміністративні суди під час розгляду адміністративних справ перевіряють, чи прийняті (вчинені) рішення суб'єкта владних повноважень пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що у разі задоволення судом вимог Фонду про стягнення з відповідача штрафних (фінансових) санкцій буде порушено вищенаведений принцип пропорційності.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.