Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Малиніна В.В.,

Ситникова О.Ф.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом Долинського міжрайонного прокурора, який діє в інтересах громадянки ОСОБА_4, до Управління праці та соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про зобов’язання вчинити певні дії, провести перерахунок та виплатити недоотриману допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відшкодування упущеної вигоди,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Заступника прокурора Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року, -

У січні 2009 року Долинський міжрайонний прокурор пред’явив в суді позов в інтересах громадянки ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (далі - УПСЗН) про зобов’язання вчинити певні дії, провести перерахунок та виплатити недоотриману допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відшкодування упущеної вигоди.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_4, у зв’язку з народженням ІНФОРМАЦІЯ_1 року сина ОСОБА_5 та здійсненням догляду за ним, відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" має право на одержання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років.

Згідно з Законами України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) прожитковий мінімум для дітей віком до шести років складає: з 1 січня 2007 року – 434 гривні на місяць, з 1 квітня 2007 року –463 гривні на місяць, з 1 жовтня 2007 року – 470 гривень на місяць, з 1 січня 2008 року –526 гривень на місяць, з 1 квітня 2008 року –538 гривень на місяць, з 1 липня 2008 року –540 гривень на місяць. Однак, відповідач призначив та виплачує ОСОБА_4 таку допомогу в значно меншому розмірі.

Посилаючись на протиправність дій УПСЗН, а також ту обставину, що листом 12 січня 2009 року УПСЗН відмовило ОСОБА_4 в задоволенні заяви про поновлення її порушеного права, а саме: про перерахунок розміру раніше призначеної їй допомоги та виплату недоотриманої частини такої допомоги, Долинський міжрайонний прокурор звернувся за захистом порушених прав ОСОБА_4 до суду.

У позовній заяві Долинський міжрайонний прокурор просить суд зобов’язати УПСЗН провести з 15 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року перерахунок призначеної ОСОБА_4 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, з нарахуванням на зазначені суми підвищення на 20 %, як особі, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського. Зобов’язати УПСЗН виплатити ОСОБА_4 недоотриману допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з липня 2007 року по грудень 2008 року в розмірі 8 024 гривні 49 копійок. Зобов’язати УПСЗН відшкодувати ОСОБА_4 упущену вигоду за період з квітня по червень 2007 року в розмірі 1202 гривні 28 копійок.

Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2009 року позовні вимоги Долинського міжрайонного прокурора задоволено частково. Визнано протиправними дії УПСЗН щодо відмови виплатити ОСОБА_4 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років, за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Стягнуто з УПСЗН на користь ОСОБА_4 2 277 гривень 71 копійку недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову, про відмову Долинському міжрайонному прокурору в задоволенні позовних вимог.

У поданій касаційній скарзі Долинський міжрайонний прокурор, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування ухваленої ним постанови та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися в процесі її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову та зобов’язання УПСЗН перерахувати та виплатити ОСОБА_4 недоотриману допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку лише за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року мотивоване тим, що права ОСОБА_4 порушені та підлягають поновленню з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) , яким визнано неконституційними статті 56, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 рік дії статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми".

Апеляційний суд з висновком суду першої інстанції погодився. Однак, вважав за необхідне застосувати до спірних правовідносин наслідки пропущення строку звернення до суду, встановлені статтею 99 КАС України, за період до 12 січня 2008 року, тобто за час, який передував річному строку до дня звернення до суду з даним позовом. Тому скасував постанову суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову.

Втім, такий висновок апеляційного суду є необґрунтованим та помилковим.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України (2747-15) (в редакції на час звернення з цим позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом (2747-15) або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 100 КАС України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Проте апеляційним судом не враховано, що 2 лютого 2009 року адміністративний позов до суду подано не ОСОБА_4, а Долинським міжрайонним прокурором, за результатом перевірки звернення ОСОБА_4 від 12 січня 2009 року (а.с. 8; а.с. 8, зворот), з метою захисту її інтересів, оскільки через скрутний матеріальний стан вона неспроможна самостійно захистити свої права.

Неправильно застосувавши норми матеріального права, апеляційний суд дійшов до помилкового висновку про подання адміністративного позову понад строк звернення до суду.

Крім того, як свідчать матеріали справи, відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропущення строку звернення до адміністративного суду апеляційний суд виходив лише з того, що на цьому наполягав відповідач, що є порушенням одного з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, закріпленого в пункті 4 частини першої статті 7 КАС України - офіційного з’ясування всіх обставин у справі.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Всупереч наведеним правовим нормам, апеляційний суд у своїй постанові не надав оцінки доводам іншої сторони у справі –позивача ОСОБА_4 про те, що про порушення своїх прав вона дізналася лише в січні 2009 року, коли отримала від відповідача відповідь-відмову за результатом розгляду її звернення щодо перерахунку розміру призначеної їй допомоги. Також апеляційний суд не указав, чому не погоджується з судом першої інстанції, який ці доводи позивача взяв до уваги.

Оскільки постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням матеріального та процесуального права, вона підлягає скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Заступника прокурора Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.