Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Бутенка В.І.,

Малиніна В.В. (доповідач), Мойсюка М.І., Ситникова О.Ф., Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року по справі №2а-10840/10/2070 року за позовом ОСОБА_5 до Квартирно-експлуатаційного відділу Міністерства оборони України у м. Харкові про зобов’язання вчинити певні дії, -

У вересні 2010 року позивач звернувся в суд з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу Міністерства оборони України у м. Харкові, в якому просив визнати дії відповідача щодо незабезпечення житловим приміщенням для постійного проживання неправомірними та зобов'язати відповідача забезпечити житловим приміщенням для постійного проживання капітана запасу ОСОБА_5 як такого, що має право на забезпечення житлом протягом трьох років після звільнення з військової служби відповідно до Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних сил України та членів їх сімей" від 15.06.2004р. за № 1763-ІV (1763-15) .

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволені позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 КАС України.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив службу у Збройних Силах України з 01.08.1992 року до 20.04.2010 року на посаді асистента кафедри бойового застосування та експлуатації АСУ факультету автоматизованих систем управляння Харківського університету Повітряних сил. Відповідно витягу із наказу Міністерства оборони України, ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за пунктом 63, підпункт "г" (у зв'язку зі скороченням штатів) із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок Міністерства оборони України. Наказом начальника Харківського інституту Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України ім. І. Кожедуба за № 112 від 24.05. 2007 року виключений із списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення. З 26.09.1997 року по теперішній час перебуває на квартирному обліку у Харківському гарнізоні в загальній черзі за №595, в позачерговій черзі з 20.04.2007 року за №615.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено житлові права позивача, оскільки були наявні всі передумови для постановки позивача на квартирний облік, як особи, що була звільнена зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.

З такими висновками суд апеляційної інстанції не погодився, посилаючись на те, що судом першої інстанції неправильно було зроблено висновок, оскільки відповідач не порушив право позивача на забезпечення житлом.

Статтею 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" закріплено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР (5464-10) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 8 статті 1 Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" особи, які звільнилися з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, протягом трьох років після звільнення забезпечуються житловими приміщеннями у порядку, передбаченому законодавством, або мають право на одержання кредитів на індивідуальне будівництво чи придбання житла з погашенням їх за рахунок коштів Державного бюджету України.

Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень затвердженою наказом Міністра оборони України від 6 жовтня 2006 р. N 577 (z1171-06) (далі - Інструкція) визначено організацію забезпечення та надання житлових приміщень військовослужбовцям - особам офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил України, у тому числі які проходять військову службу у військових частинах, закладах, установах та організаціях, що належать до сфери управління Міністерства оборони України, у його структурних підрозділах, а також особам, звільненим в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, після звільнення та членів їх сімей, включаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти під час проходження військової служби, які перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції (z1171-06) (в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин) уся житлова площа, яка надходить до гарнізону для забезпечення військовослужбовців, розподіляється відповідно до гарнізонної черги рішенням начальника гарнізону, погодженим з квартирно-експлуатаційним органом, за поданням гарнізонної житлової комісії між військовими частинами, виходячи з часу перебування військовослужбовців на квартирному обліку, а для надання службових житлових приміщень - пропорційно кількості військовослужбовців, які потребують службових житлових приміщень, рапорти яких зареєстровані у військовій частині в Журналі реєстрації рапортів військовослужбовців щодо надання службових житлових приміщень.

Військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до Списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень або Списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень (п. 4.1 Інструкції).

Таким чином, вірним є висновок суду апеляційної інстанції, що в даному випадку права позивача не порушені, а передумовою для виникнення обов’язку у КЕВ МОУ у м. Харкові щодо реалізації права військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей на забезпечення житловим приміщенням є наявність житлової площі та наближення черги за списком осіб на отримання такого житла.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами ч.1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_5, - залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року по справі №2а-10840/10/2070 року за позовом ОСОБА_5 до Квартирно-експлуатаційного відділу Міністерства оборони України у м. Харкові про зобов’язання вчинити певні дії, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.