Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

Бим М.Є.

Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва до Відкритого акціонерного товариства "Проектний та науково-дослідний інститут по газопостачанню, теплопостачанню та комплексному благоустрою міст і селищ України "Укрндіінжпроект" про стягнення заборгованості,-

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2009 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Проектний та науково-дослідний інститут по газопостачанню, теплопостачанню та комплексному благоустрою міст і селищ України "Укрндіінжпроект" задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.

На рішення суду апеляційної інстанції надійшла касаційна скарга, у якій Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва просить ухвалене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 9 ст. 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність"різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом (1977-12) ; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи визначено Порядком фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24 березня 2004 (372-2004-п) року.

Згідно п. 8 вказаного Порядку у разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

У своїй діяльності, пов’язаній зі стягненням страхових внесків, позивач керується Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Порядок стягнення органами Пенсійного фонду заборгованості із боржників встановлений ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч. 2 ст. 106 зазначеного Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно абз. 8 ч. 3 ст. 106 вказаного Закону у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Таким чином, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) Управлінню ПФУ в Шевченківському районі м. Києва надано право звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" (1977-12) лише в тому випадку, коли боржнику було направлено вимогу про сплату недоїмки.

Форма вимоги про сплату боргу наведена у додатку 10 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 (z0064-04) року.

В позовній заяві Управління ПФУ України в Шевченківському районі м. Києва зазначає, що відповідачу було направлено повідомлення про відшкодування фактичних витрат на виплату наукових пенсій призначених працівникам цього інституту.

Разом з тим, відомості про направлення ВАТ "Проектний та науково-дослідний інститут по газопостачанню, теплопостачанню та комплексному благоустрою міст і селищ України "УКРНДІІНЖПРОЕКТ"вимоги про стягнення недоїмки в матеріалах даної справи –відсутні.

Під час судового засідання представник позивача підтвердила, що відповідна вимога відповідачу не направлялася.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що Управлінням ПФУ в Шевченківському районі м. Києва вимога про відшкодуванню витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" (1977-12) в розмірі 34572 грн. 64 коп. станом на час звернення до суду з даним позовом до ВАТ "Проектний та науково-дослідний інститут по газопостачанню, теплопостачанню та комплексному благоустрою міст і селищ України "УКРНДІІНЖПРОЕКТ"направлена не була.

У зв’язку з цим колегія суддів вважає, що Управління ПФУ в Шевченківському районі м. Києва передчасно звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості не маючи на це встановлених законом повноважень.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи порушено норми процесуального права.

Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.