Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

Бим М.Є.

Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії,

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року, позовні вимоги задоволено. Визнано дії відповідача щодо відмови в пільговому нарахуванні стажу позивачеві незаконними та зобов’язано УПФУ зарахувати період роботи ОСОБА_6 в районі Крайньої Півночі з 14.11.1966 року до 12.01.1987 року в розмірі 1,5 року за рік для пільгового нарахування стажу.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.07.2007 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі з 04.11.1996 року до 12.01.1987 року.

03.08.2007 року начальником Управління було відмовлено позивачеві у перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що позивачем не надані строкові трудові договори про роботу в районах Крайньої Півночі, а записи в трудовій книжці позивача зроблені без посилання на відповідні нормативно-правові акти, якими регулюються зарахування до страхового стажу періодів роботи в районах Крайньої Півночі.

Згідно відомостей трудової книжки позивач з 14.11.1966 року до 01.12.1987 року працював на копальні "Комсомльская"об'єднання "Севервостокзолото", що підтверджено також архівною довідкою від 19.07.2004 року № 02-01/К-4428, в якій зазначено, що позивач працював у спірний період на підприємстві Комсомольський гірничо-збагачувальний комбінат, який знаходиться в Чаунському районі Чукотського автономного округу (раніше Чукотський національний округ), який згідно адміністративно-територіального поділу Російської Федерації є районом Крайньої Півночі.

Згідно п. 5 Розділу XV Прикінцевих Положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року (n0001400-60) "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 (n0148400-60) "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року (v1908400-67) "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Згідно п. 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 року № 148 (n0148400-60) "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 року - за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.

Відповідно до ст.6 Договору про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугою років, громадянам держав-учасників Договору зараховується трудовий стаж, набутий на території колишнього СРСР за час до вступу в законну силу цього Договору. Нарахування пенсії проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права, то вони не можуть бути скасованими чи зміненими з підстав, наведених в касаційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року - без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню на підлягає, крім як з підстав, в порядку та у строки, встановлені КАС України (2747-15)