Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мельник В.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.

14 грудня 2009 р. Відкрите акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"(далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Криворізької митниці та Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області (далі по тексту –відповідач-1,2), за участю прокурора про скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення коштів .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2009 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-17706/09/0470\а.с. 1\.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві та уточненнях до неї \а.с.43-47\, просить суд:

- визнати рішення Криворізької митниці про визнання митної вартості товарів №113000010/2009/000257/1 від 30.10.2009р. протиправним;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №113030000/9/000098 від 30.10.2009р.;

- зобов’язати Криворізьку митницю здійснити митне оформлення товару, що надійшов на адресу позивача по вантажній митній декларації форми МД-2 №113030000/9/014020, за ціною 8 250,00 USD;

- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства у Дніпропетровській області, 49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Челюскіна,1 (код ЄДРПОУ 23928791) на користь позивача (код ЄДРПОУ 00190905, м. Кривий Ріг, вул.. Рудна, буд. 47, 50064) шкоду у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 13 481,52 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області, 49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Челюскіна,1 (код ЄДРПОУ 23928791) на користь позивача (код ЄДРПОУ 00190905, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, 50064) шкоду у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 4 718,53 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ціна шин сформована на підставі ринкових механізмів та домовленості з контрагентом і, згідно з Додатковими угодами №3,4 до Контракту, становить 8250,00 USD за одиницю товару. Відповідачем-1, всупереч порядку визначення митної вартості товару, необґрунтовано відхилено діючу контрактну ціну товару та взято за рахунок вартості ціну товару попередніх періодів поставки, яка згідно Додаткових угод до Контракту №1 та №2 від 15.04.2009р. становила 8 960,00 USD за одиницю товару, на підставі чого прийнято Рішення і оформлена Картка відмови. Внаслідок такої бездіяльності, 30.10.2009р. позивачем для митного оформлення партії товару кількістю 12 одиниць було оформлено вантажну митну декларацію форми МД-2 №113030000/0/9/014128, розрахунки в якій було зроблено виходячи з ціни 8 960,00 USD за одиницю –з відміткою Відповідача -1 про сплату обов’язкових платежів. При цьому, нарахований ПДВ за 12 одиниць товару склало суму розміром 172 032, 00 грн., а ввізне мито у розмірі 60 211, 20 грн. Відповідач-1 всупереч положенням ст.ст. 19 Конституції України, ст. 86, 266 Митного Кодексу України незаконно відмовив у здійсненні митного оформлення товару.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2010р. у справі № 2а-17706/09/0470 в задоволені адміністративного позову відмовлено (суддя ЮхноІ.В..) \а.с.96-99\.

постанова суду обґрунтована тим, що декларант не скористався правом здійснити митне оформлення товару під гарантійні зобов'язання згідно наказу Держмитслужби №230 від 17.03.2008р. (z0259-08) , який передбачає надання додаткових підтверджуючих документів в термін до 90 днів з можливим наступним поверненням сплачених податків та зборів (обов'язкових платежів) за визначеною митним органом митною вартістю товарів. Про ознайомлення позивача про можливість митного оформлення товару відповідно до Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 № 230 (z0259-08) , свідчить відповідна відмітка на декларації.

Позивач –Відкрите акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подало апеляційну скаргу /а.с. 115-119/, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції від 28.04.2010р. у даній адміністративній справі та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції було допущено порушення ст.ст. 71, 72 КАС України; не застосовані положення наказу ДМСУ №602 від 24.06.2009р. (z0669-09) ; наказу ДМСУ №74 від 31.01.07р. (v0074342-07) , зазначене свідчить про те, що визначаючи самостійно митну вартість товару відповідач-1 діяв необ"єктивно та упереджено, не надав жодних доказів, які підтвердили б, що дійсна митна вартість одиниці товару складає саме 8 960,00 USD.

На адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від Криворізької митниці надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких відповідач –1 просить суд в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити на підставі їх необгрунтованності, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Прокурор та відповідач –2, які були належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду даної справи апеляційним судом, у судове засідання не з’явилися, про поважність причин неявки своїх представників у судове засідання, або про можливість розгляду даної справи у відсутність свого представника, суд в установленому законом порядку не повідомили.

За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану адміністративну справу у відсутність представників сторін за наявними матеріалами справи.

В підготовчій частині судового засідання від представника відповідача –1 по даній адміністративній справі, надійшло письмове клопотання про заміну сторони, а саме Криворізької митниці її правонаступником –Дніпропетровською митницею. Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши надані документи, в тому числі - Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, згідно якої 20.12.1996р. Криворізьку митницю було зареєстровано як юридичну особу та Реєстраційну картку про проведення держаної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення, згідно якої правонаступником Криворізької митниці є Дніпропетровська митниця, колегія суддів ухвалила замінити відповідача-1 Криворізьку митницю, на правонаступника –Дніпропетровську митницю.

Представник позивача, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві та уточненні до неї, і на свої пояснення, надані в судовому засіданні, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд постанову від 28.04.2010р. - скасувати.

В судовому засіданні представник Відповідача-1, посилаючись на доводи, викладені в письмових запереченнях на апеляційну скаргу, та на свої пояснення, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду як законну та обгрунтовану –без змін.

В судовому засіданні, заслухавши пояснення представників позивача та відповідаа –1, кожного окремо, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, відкрите акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"було зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 17.01.1997р. \а.с.7\

Відповідач-1 –Дніпропетровська митниця, у відповідності до ст. 14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи. керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2009р. між ВАТ "Ігулецький гірничо-збагачувальний комбінат"(Покупець) та ВАТ "Белшина"(Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №2335-09, згідно з умовами якого, постачальник зобов’язався здійснити поставку шин 33.05-51 для автомобілів з великою вантажопідйомністю позивачу по даній адміністративній справі.

28.10.2009р. для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем була подана вантажна митна декларація №113030000/9/014120, відповідно до якої для проведення відповідачем-1 митного оформлення було задекларовано товар –шини безкамерні, пневматичні, гумові, нові: марки 33.00-51 для автомобілів із великою вантажопідйомністю.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем до декларації були додані наступні документи:

- облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності № 11303/01/03/000 від 22.10.2009р.;

- внутрішній транзитний документ (ВТД) 101030012.9.011442.001 від 24.10.2009р.: - - рахунок-фактура (інвойс) № 7160 від 15.10.2009р.;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25.09.2009р.;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № 2335-09 від 15.04.2009р.;

- фіто санітарний сертифікат (Мінагрополітики України) № ДКРК-14276081 від 27.10.2009р.;

- довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України та знаходяться за її межами (ДПА України) від 28.07.2009р.;

- лист-роз'яснення Держпоживстандарту або іншого органу, що товар не підлягає

сертифікації № 2705/01-05 від 27.10.2009р.;

- некласифікований документ - сертифікат якості № 605 від 19.10.2009р.;

- сертифікат про проходження товару форми СТ-1 № 967296 від 20.10.2009р.;

- вантажна митна декларація № 113030000.2009.014020 від 28.10.2009р.,

відповідно до переліку документів, який зафіксований в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України (92-15) та Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р. (1766-2006-п)

За приписами ст. 1 Митного кодексу України, митні органи - спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу (92-15) та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи. Тобто, відповідно до Указу Президента 1145/96 від 29.11.1996 р. (1145/96) Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади, а регіональні митниці, також є митними органами в галузі митної справи.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордом України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу (92-15) .

За приписами ч.1 ст. 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 вищезазначеної статті для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Згідно ст. 262 Митного кодексу України митна вартість та метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Частиною 2 вищезазначеної статті встановлено, що Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою КМУ N 1766 від 20.12.2006р. (1766-2006-п) , для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; - рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

- банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);

- пакувальні листи;

- копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 6 Додаткової угоди № 4 до контракту № 2335-09 від 15.04.2009р. оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач порушив вимоги Порядку і не надав документи, подання яких є обов'язковим для підтвердження митної вартості товару і що наданих позивачем документів не було достатньо для визначення митної вартості товару, так як у пакеті документів, наданих позивачем для здійснення митного оформлення були відсутні платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, що є обов'язковою умовою для підтвердження заявленої митної вартості, що встановлено п. 7 Порядку N 1766 від 20.12.2006р. (1766-2006-п) ( тобто документи, які б підтверджували передоплату за товар, пакувальні листи), оскільки - згідно з п.п.5.3 п.5 Контракту, розрахунок за товар, що поставляється за контрактом, здійснюється в строки та на умовах, зазначених у відповідних специфікаціях, згідно яких здійснюється поставка. Пункт №6 Додаткової угоди №4 до зовнішньоекономічного контракту №2335-09 від 15.04.09р. передбачає, що оплата за товар здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки. Отже, відповідно до умов Контракту, розрахунки за товар здійснюються після його поставки. Умовами зазначеного контракту передплата за поставляємий товар –не передбачена. Тобто суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що позивач по справі з об"єктивних причин не міг надати документи, які б підтвердили здійснення передплати за товар.

Частинами 1, 2 ст. 265 Митного кодексу України встановлено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу (92-15) , митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

З пояснень сторін та матеріалів справи судом встановлено, що Криворізькою митницею були витребувані додаткові документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару (прайс-лист фірми виробника товару, калькуляцію фірми виробника товару, комерційну пропозицію), про що було зроблено запис у графі "Для відміток митниці"декларації митної вартості в декларації №113030000/9/014020.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України (надалі -МК України) митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (92-15) (ч.І ст.260 МК України).

Згідно з ч.І ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України (92-15) встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати - якщо неможливо застосувати метод 3 -у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МК України.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Проте таких консультацій з підприємством позивача Криворізькою митницеюпроведено не було, до того ж відсутні будь-які докази про послідовне застосування відповідачем методів визначення митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника.

Відповідно до п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (1766-2006-п) , для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Колегія суддів вважає, що позивачем з самого початку було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).

Як вбачається з матеріалів справи, Криворізька митниця будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо - не вказує.

Пунктом 11 вказаного Порядку № 1766 (1766-2006-п) передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватис я: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11 Порядку (1766-2006-п) . При цьому, саме формулювання вказаної норми - "можуть подаватися", вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом було додатково надано до митного органу: лист № 01/1361-3.2 від 01.09.2009р. "Метінвест"до ВАТ "Белшина" про результати тендеру; лист № 37/14508 від 03.09.2009р. ВАТ "Белшина"до ГРД ТОВ "Метінвест Холдинг" про можливість поставки шин по бажаємій ціні; комерційна пропозиція № 37/14308 від 03.09.2009р., про що свідчить відповідний запис на зворотньому боці декларації із зазначенням дати. В даних листах сторони контракту досягли згоди щодо ціни за одиницю товару, яка складає 8 250 USD.

Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку №1766 (1766-2006-п) надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість. На підставі зазначеного, Криворізькою митницею 30 жовтня 2009р. було прийнято Рішення про визначення митної вартості товарів №113000010\2009\000257\1, яким скориговано митну вартість товару до 8960,00 USD за одиницю товару, при цьому відповідач керувався лише ціновою базою ДМСУ.

Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п.11 Порядку № 1766 (1766-2006-п) , митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями МК України (92-15) , повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосування цих методів. Крім того, для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні.

З дій відповідача-1 та прийнятого рішенння не вбачається наявність потреби у останнього витребування даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, наявність виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

З рішенння відповідача-1 про визначення митної вартості товару за шостим методом також не вбачається в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих позивачем, та чи взагалі була потреба у відповідача-1 самостійно визначати митну вартість за шостим методом. Рішення митного органу не містить жодного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.

Крім того, у спірних рішеннях митницею не вказано якою саме ціновою інформацією ДМСУ та за який період вона керувалася при визначенні митної вартості, чи бралися за основу ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до приписів ст.268, 269 МК України. Відповідачем не враховано, що об'єктивна неможливість подання всіх витребуваних ним документів у зв'язку з їх відсутністю у позивача, не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товару.

Колегія суддів вважає, що відповідачем-1 було порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст.266 МК України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже Криворізькою митницею не доведено правомірність прийняття Рішенння про визначення митної вартості товарів №113000010\2009\000257\1 від 30.10.2009 року щодо визначення митної вартості товарів за шостим методом, а тому вимоги в частині визнання протиправним і скасування зазначеного Рішенння та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №113030000\9\000098 від 30.10.2009р. - обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Разом з тим в своєму позові позивач просить суд зобов’язати Криворізьку митницю здійснити митне оформлення товару, що надійшов на адресу позивача по вантажній митній декларації форми МД-2 №113030000/9/014020, за ціною 8 250,00 USD; стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства у Дніпропетровській області, 49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Челюскіна,1 (код ЄДРПОУ 23928791) на користь позивача (код ЄДРПОУ 00190905, м. Кривий Ріг, вул.. Рудна, буд. 47, 50064) шкоду у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 13 481,52 грн.; стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області, 49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Челюскіна,1 (код ЄДРПОУ 23928791) на користь позивача (код ЄДРПОУ 00190905, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, 50064) шкоду у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 4 718,53 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, Криворізька митниця фактично не відмовляла підприємству позивача в митному оформленні (не вчиняла дій щодо відмови в митному оформленні товару), а видала рішення про визначення митної вартості товарів, з якими позивач погодився, надавши нові ВМД для митного оформлення. Товар в митному відношенні вже оформлений та пропущений митницею у вільний обіг.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає вірним прийняте судом першої інстанції рішення щодо відмови в іншій частині заявлених позовних вимог - за їх необгрунтованністю.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно та одностроннє дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, однак застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини. Зроблені судом першої інстанції висновки не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними письмовими доказами і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 28 квітня 2010р. необхідно скасувати, а позов задовольнити частково.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"- задовольнити частково .

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010року у справі №2а-17706\09\0470 – скасувати.

Позов задовольнити - частково

Визнати рішення Криворізької митниці про визнання митної вартості товарів №113000010/2009/000257/1 від 30.10.2009р. - протиправним;

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №113030000/9/000098 від 30.10.2009р.;

В решті позовних вимог – відмовити.

постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу –з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст складено –05 квітня 2011р.