2-а-966/10/1670 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - 30.03.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2010р. по справі № 2-а-966/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт"

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області треті особи Приватний підприємець ОСОБА_1, Приватний підприємець ОСОБА_2, Приватний підприємець ОСОБА_3, Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4, Приватне підприємство "Фірма "Ковіта", Приватне підприємство "Легіон-Агро", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна організація "Кремремпуть"

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" (далі- позивач, ТОВ "Сільгосппродукт") до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі- відповідач, КОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005642301/0/4013, № 0005642301/0/4014 від 17.12.2009р. відмовлено.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2010р. та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилався на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В ході апеляційного розгляду справи позивачем надана апеляційна скарга, в якій позивач відмовляється від апеляційних вимог в частині порушень віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених за роумінг дзвінків за кордон.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представники третіх осіб та прокурор в судове засідання не з'явились, повідомлялись судом належним чином.

Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідив докази по справі, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що у період Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Сільгосппродукт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2009. за результатами якої складено акт № 6228/23-209/13958710 від 04.12.2009р.

Актом перевірки встановлено порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств", а саме заниження податку на прибуток на загальну суму 1 775 443,29 грн; підпункту 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо заниження податку на додану вартість на суму 1 367 728,32 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0005642301/0/4013 від 17.12.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму – 3 214 861,17 грн, в тому числі, за основним платежем –1 775 443,29 грн, за штрафними санкціями –1 439 417,88 грн;

- № 0005642301/0/4014 від 17.12.2009 яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму –2 051 592,48 грн, в тому числі, за основним платежем –1 367 728,32 грн, за штрафними санкціями –683 864,16 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв правомірно, в межах наданих повноважень, висновки, викладені в акті перевірки знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач сформував валові витрати та податкових кредит з урахуванням сум, перерахованих ним приватному підприємцю ОСОБА_1 за надані транспортні послуги по перевезенню соєвої олії та макухи, оскільки фактичне виконання зазначених послуг не підтверджено.

В підтвердження реальності зазначеної усної угоди з ПП ОСОБА_1 позивачем на перевірку були надані товарно-транспортні накладні за період з 06.07.2008р.- по 28.10.2008р. перевізником якої зазначена фізична особа-підприємець ОСОБА_5, акти виконаних робіт підписані позивачем та ПП ОСОБА_1

Під час апеляційного розгляду справи позивачем, в підтвердження реальності угоди перевезення надано договір оренди транспортного засобу від 01.01.2008р. укладений між фізичною особою ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_1

Відповідно до вимог ч.2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Наданий позивачем договір від 01.01.2008р. нотаріально не посвідчений, а отже не є належним доказом по справі. (т.5 а.с.73) З огляду на наведе товарно-транспортні –накладні, складені ФОП ОСОБА_5 та видані позивачу також не є належними доказами в підтвердження реальності угоди надання послуг по перевезенню між позивачем та ПП ОСОБА_1

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( далі - Закон № 996-ХІV (996-14) ) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З наданих позивачем актів виконаних робіт ПП ОСОБА_1 не вбачається, в якому об'ємі та кількості перевозився товар. Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні докази в підтвердження правомірності віднесення ТОВ "Сільгосппродукт" до складу валових витрат видатків, пов'язаних з отриманням транспортних послуг від ПП ОСОБА_1 3 квартал 2008 року суму 251754,33 грн, за 4 квартал 2008 року суму 47600,47 грн, в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2008 року у розмірі 62938,58 грн, за 4 квартал 2008 року у розмірі 11900,11 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат та формуванні податкового кредиту по правовідносинам з ПП "Легіон Агро", ПП ОСОБА_2, СПД ФО ОСОБА_4, ПП ОСОБА_3, ПП "Фірма Ковіта" колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції правомірно виходив з того, що позивачем не надано на перевірку та до суду первинних документів в підтвердження реальності виконання усних договорів поставки сої.

Позивач, як в судів першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції стверджував, що перевезення товару здійснювалося його постачальниками.

На підтвердження реальності виконання усних договорів з ПП ОСОБА_2, СПД ФО ОСОБА_4, ПП ОСОБА_3, позивачем були надані лише копії накладних та податкових накладних, цими контрагентами.

Відповідно до статті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (z0128-98) , ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 № 128/2568 (z0128-98) ) перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Інших документів, зокрема, договорів, актів приймання продукції, товарно-транспортних накладних, доказів оприбуткування товарів, отриманих від цих контрагентів в бухгалтерському обліку позивача, документів, які б підтверджували факт здійснення передачі товарів, в тому числі, інформацію щодо площі приміщення для зберігання товарів (сировини), місця завантаження/розвантаження товару, матеріали справи не містять.

Крім того, згідно даних документальних перевірок зазначених суб'єктів підприємницької діяльності не мають власного автотранспорту та не використовували у своїй діяльності орендований автотранспорт.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні ПП "Легіон Агро", не містять ознак, які б дозволили ідентифікувати представлені накладні з ПП "Легіон Агро", оскільки в них містяться відомості щодо надання послуг по перевезенню ПП ОСОБА_6

Щодо правовідносин позивача з ТОВ " Кремремпуть" судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ "Кремремпуть" (Підрядник) було укладено договори підряду № 26/10 від 06.10.2008р.№ № 27/12 від 02.12.2008р.; № 12/01 від 12.01.2009р., відповідно до п.1 яких Підрядник зобов'язується виконати роботи по будівництву поліклініки в м. Кременчук.

Договір не містить конкретний перелік будівельних робіт, які позивач доручив виконати Підряднику, а крім того договір не містить адреси об'єкту будівництва.

В підтвердження виконання робіт по зазначеним договорам позивачем надані акти приймання виконаних робіт, які також не містять конкретної адреси об'єкта будівництва та місця проведення будівельно -монтажних робіт.

Згідно з частиною 1 статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Докази складання проектної документації, специфікацій, кошторису за цими договорами в матеріалах справи відсутні.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновками суду, що податковим органом зроблені правомірні висновки щодо безпідставності віднесення сум по цим договорам до валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, згідно дозволу на виконання будівельних робіт № 222Г-08 від 07.10.2008 підрядником визначено не ТОВ "Кремремпуть", а іншу юридичну особу - ТОВ "Градієнт".

Судом встановлено, що будівельні роботи для ТОВ "Кремремпуть" виконувались ПП "Стіларт" та ПП "Італ-плюс", проте доказів виконання цих робіт зазначеними особами, матеріали справи не містять. Крім того колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно взяв до уваги доводи відповідача про відсутність у вказаних приватних підприємств необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Щодо посилань позивача на наявність податкових накладних, складених у відповідності до вимог діючого законодавства, колегія суддів зазначає, що податкові накладні є обов'язковою, але не вичерпною обставиною, що дає підстави для формування валових витрат та податкового кредиту.

Наданий позивачем висновок спеціаліста від 22.03.2011р. в підтвердження правомірності ведення бухгалтерського обліку на підприємстві оприбуткування сировини, списання її у виробництво, колегія суддів не бере до уваги, оскільки зазначений спеціаліст не був залучений до участі у адміністративному процесі судом, відповідно до ст. 67 КАС України. Крім того, зазначена особа не булла попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, з приводу прав та обов’язків в якому виник спір) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової зв’язності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення.

Вищеназвані порушення мали вплив на формування податкового кредиту, оскільки позивачем віднесено до вкладу валових витрат суми ПДВ, сплачені у зв’язку з придбанням послуг, які не відносяться до складу валових витрат, в результаті чого зайво віднесено до складу податкового кредиту 1476854,53 грн.

Підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Наявність податкової накладної є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Відповідно до порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 N 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" (z0250-97) , платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов"язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону № 996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявність у позивача податкових та видаткових накладних, виписаних ПП "Легіон Агро", ПП ОСОБА_2, СПД ФО ОСОБА_4, ПП ОСОБА_3, ПП "Фірма Ковіта", ПП ОСОБА_1, ТОВ "Ремонтно-будівельна організація "Кремремпуть" не є достатніми підставами для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, а також для формування валових витрат, оскільки факт придбання товару (послуги) передбачає їх наявність, а недоведеність позивачем факту поставки товару дає підстави для висновку про безтоварність операції.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно, в межах наданих повноважень та у спосіб, встановлений законом.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як прийняту з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2010р. по справі № 2-а-966/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Судді		Спаскін О.А. Русанова В.Б.