Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малинському районі Житомирської області

на постанову Господарського суду Житомирської області від 12 квітня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року

у справі № 10/44-НА

за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5

до Державної податкової інспекції у Малинському районі Житомирської області

про визнання недійсними акту перевірки та рішень, -

Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_5 (далі –позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малинському районі Житомирської області (далі –відповідач) про визнання недійсними акту перевірки № 00445 від 06 травня 2006 року щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, рішення № 0000192320/0-3062 від 11 травня 2006 року про застосування фінансових санкцій та рішення № 0000202320/0-3063 від 11 травня 2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 12 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0000202320/0-3063 від 11 травня 2006 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету на користь СПД-ФО ОСОБА_5 1,70 грн. державного мита.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Житомирської області від 12 квітня 2007 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року та прийняття нового рішення –про відмову в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області проведено перевірку кіоску, що належить позивачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складено акт № 00445 від 06 травня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000192320/0-3062 від 11 травня 2006 року, яким позивачу визначено суму фінансових санкцій у розмірі 1 700,00 грн. та № 0000202320/0-3063 від 11 травня 2006 року, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 75,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 481/95-ВР (481/95-ВР) ) у зв’язку із здійсненням реалізації тютюнових виробів без наявності ліцензії.

Також, встановлено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"(далі – Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ) у зв’язку з непроведенням розрахункових операцій на загальну суму 15,00 грн. через реєстратор розрахункових операцій.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, факт реалізації позивачем тютюнових виробів без наявності ліцензії підтверджено актом перевірки № 00445 від 06 травня 2006 року, який підписаний позивачем без зауважень, а також письмовими поясненнями СПД-ФО ОСОБА_5, в яких вона зазначила, що продавала сигарети без ліцензії, оскільки не знала, що на базарі потрібно її мати.

Виходячи з положень абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1 700,00 грн.

У зв’язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що штрафні санкції в розмірі 1 700,00 грн. за безліцензійну торгівлю тютюновими виробами застосовано до позивача у відповідності до вимог чинного законодавства.

Разом з тим, відповідно до частин 1, 2, 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Статтею 9 Закону № 265/95-ВР визначено обставини, за яких реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема, при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємства (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику

Як встановлено судами попередніх інстанцій, СПД-ФО ОСОБА_5 є платником єдиного податку, тобто здійснює свою підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що оскільки СПД-ФО ОСОБА_5 не отримувала ліцензій на здійснення торгівлі підакцизними товарами, вона не зобов'язана у своїй діяльності використовувати реєстратор розрахункових операцій, у зв’язку з чим висновок відповідача про непроведення позивачем розрахунків через РРО та невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, є безпідставним та необґрунтованим, а застосовані штрафні санкції за дані порушення - неправомірними.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малинському районі Житомирської області відхилити, а постанову Господарського суду Житомирської області від 12 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .