2а-1299/08/2370 Про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 24.03.2011 Прийняття

розглянувши у письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року у справі за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Базальт"про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 5725,49 грн. за незайняте робоче місце інвалідом у 2007 році та 483,19 грн. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2008 року відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В судове засідання сторони не з'явилися, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження, відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки відповідач вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення щодо недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та виконав усі покладені законодавством на нього обов'язки.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2008 року ПП "Базальт"подало до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік". Згідно зі звітом, середньооблікова чисельність працівників облікового складу підприємства у 2007 році становила 50 осіб, відповідно повинні були працевлаштувати 2 інваліда, а працевлаштований 1.

Черкаським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було здійснено перевірку виконання роботодавцями нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, за результатами якої 04.11.2008 року видано акт перевірки виконання роботодавцем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та сплати ними суми адміністративно-господарських санкцій.

Згідно акту перевірки середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу по звіту № 10-ПІ 50 осіб, а за даними перевірки 51 особа. Таким чином норматив працевлаштування інвалідів в 2007 році відповідачем не виконано; при нормативі 2 робочих місць кількість працюючих інвалідів складає 1.

Так, відповідно до ч. 9,10 ст. 10 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом (875-12) . Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосовуються положення цього Закону (875-12) .

Відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про зайнятість населення"від 1 березня 1991 року № 803-ХІІ державна служба зайнятості має право, зокрема, направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Стаття 20 зазначеного Закону передбачає, що підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості на основі інформування працівників про наявність вакантних робочих місць (посад), у тому числі з неповним робочим часом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем протягом 2007 року надавалися звіти про наявність вакансій щодо працевлаштування інвалідів до місцевих органів Державної служби зайнятості за місцезнаходженням відповідача та подано звіт відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Судом першої інстанції встановлено, що державна служба зайнятості не направляла до підприємства громадян, які звертаються до служби зайнятості для працевлаштування та таких звернень не надходило безпосередньо до підприємства, а тому доказів відмови у працевлаштуванні інвалідів з боку підприємства до суду надано не було.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем дотримані всі вимоги, передбачені законодавством щодо працевлаштування інвалідів.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно винесено про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України –суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

Апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року у справі за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Базальт"про стягнення адміністративно-господарських санкцій – залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду – без змін .

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.