Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6

на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_6 до Київського міського військового комісаріату (далі - Київський МВК), Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) у м. Києві про перерахунок пенсії,

У травні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовною заявою про зобов’язання відповідачів провести перерахунок доплати до пенсії. Зазначив, що має статус учасника бойових дій, а з 24 травня 2004 року є інвалідом війни 2 групи та відповідно до положень статей 15, 25 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"мав право на підвищення до пенсії в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком, як учасник бойових дій, а з 24 травня 2004 року у розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком, як інвалід війни 2 групи. Проте, зазначене підвищення виплачувалось йому у меншому розмірі, ніж передбачено Законом. Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, просив зобов'язати Київський МВК провести перерахунок та виплату пенсії з липня 1996 року по 31 травня 2004 року як учаснику бойових дій у розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком; з 01 червня 2004 року по 31 грудня 2006 року як інваліду війни ІІ групи у розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком та зобов'язати відповідачів нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії як інваліду війни ІІ групи в розмірі 350%.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2007 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовані положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту" (3551-12) та Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) .

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 мав статус учасника бойових дій та з 03 липня 1996 року отримував пенсію, призначену на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) з урахуванням надбавки за участь у бойових діях, розмір якої був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) .

З 24 травня 2005 року згідно з висновком МСЕК позивачу встановлена ІІ група інвалідності та згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 він є інвалідом війни 2 групи.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ (в редакції до 28 квітня 2006 року) особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , пенсії за вислугу років підвищуються в таких розмірах: на 400 % мінімальної пенсії за віком –інвалідам війни 1 групи; на 350 % мінімальної пенсії за віком –інвалідам війни 2 групи; на 200 % мінімальної пенсії за віком –інвалідам війни 3 групи; на 150 % мінімальної пенсії за віком - учасникам бойових дій, членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге.

Зазначена норма кореспондується зі статтями 12, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що також передбачає право учасників бойових дій на підвищення пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком та право інвалідів війни ІІ групи на підвищення пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії в розмірі в розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком.

Вихідним критерієм обрахунку підвищення до пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", яка набрала чинності 12 січня 2005 року. Зокрема, відповідно до частини першої цієї норми мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімальної пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Розрахунок підвищення до пенсії позивачу проведено, виходячи з установленого постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) розміру, який складає 19,91 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Редакція частини 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"набрала чинності лише 12 січня 2005 року, тому її положення не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли до цієї дати.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення пенсії за вислугу років позивачеві за 2005 рік застосуванню підлягають положення статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статей 15, 25 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Разом з тим, позовні вимоги охоплюють період з липня 1996 року по час звернення до суду.

Законом України №3591-ІХ від 04 квітня 2006 (3591-15) , який набрав чинності 29 квітня 2006 року, внесено зміни до статті 15 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ та викладено її в наступній редакції: "Особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом і які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , пенсії за вислугу років підвищуються в порядку і на умовах, передбачених зазначеним Законом".

З часу внесення змін до ст. 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"відповідач проводив нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до вимог цього Закону.

Вирішуючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанцій не дали належного аналізу законодавства, діючого в різні періоди часу, за який позивач просить провести перерахунки підвищення пенсії, що призвело до прийняття незаконних рішень.

З урахуванням наведеного та відповідно до вимог статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з постановленням нового –про часткове задоволення позовних вимог.

З 01 січня 2007 року функції з призначення, виплати та перерахунку пенсій, передбачених Законом № 2262-ХІІ (2262-12) , передано територіальним органам Пенсійного фонду України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що саме на ГУ ПФУ у м. Києві з 01 січня 2007 року покладено обов’язок по нарахуванню та виплаті зазначеного підвищення пенсії.

Відповідно до вимог частини 7 статті 9 КАС України та частини четвертої статті 45 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", підвищення до пенсії позивача підлягає перерахунку з 01 січня 2005 року.

За таких обставин, рішення судів підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, оскільки позивач має право на підвищення пенсії за вислугу років як учасник бойових дій у розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2005 року по 31 травня 2005 року та як інвалід війни ІІ групи у розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 червня 2005 року по 28 квітня 2006 року.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2009 року скасувати, ухваливши нове судове рішення.

Позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату підвищення пенсії ОСОБА_6 як учаснику бойових дій у розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2005 року по 31 травня 2005 року та як інваліду війни ІІ групи у розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 червня 2005 року по 28 квітня 2006 року, виходячи з розміру, визначеного частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

У задоволенні іншої частині позовних вимог відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.