Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.

розглянувши у письмовому

провадженні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008

у справі № 2-а-54/08 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

за позовом Приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

про зобов’язання списати безнадійний податковий борг у сумі 109 159,19 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.08.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008, позов про зобов’язання ДПІ у м. Сімферополі списати безнадійний податковий борг приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округа ОСОБА_2 з податку з доходів фізичних осіб в сумі 109159,19 грн., в т.ч. пеня –14602,71 грн., задоволений.

Судові рішення вмотивовані тим, що оспорювана заборгованість на підставі підпункту 18.2.1 пункту 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 № 2181-III (далі – Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ) підлягає списанню як безнадійний борг.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 7.7 ст. 7, підпункту 18.2.1 пункту 18.2 ст. 18 Закону № 2181-ІІІ, пункту 1.6 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 № 276 (z0843-05) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123 (z0843-05) ).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлена наявність у позивача податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб в сумі 109159,19 грн., що виник наростаючим підсумком протягом 2000 - 2004 років у зв‘язку із неповним перерахуванням до бюджету сум цього податку. Доводи податкового органу, що зазначений податковий борг виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов’язань по деклараціях від 12.04.2007 № 0011821702, від 26.03.2008 № 005681702 за 2006-2007 роки правомірно відхилено, оскільки надані позивачем квитанції свідчать про сплату сум податкових зобов’язань за ці звітні податкові періоди, а норми Закону № 2181-ІІІ (2181-14) не встановлюють порядок та черговість зарахування податковими органами платежів, що сплачені платниками податків через банківську установу та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов’язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Згідно з преамбулою Закону № 2181-ІІІ (2181-14) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Підпунктом "в"підпункту 18.2.1 пункту 18.2 ст.18 цього Закону передбачено, що підлягає списанню безнадійний податковий борг юридичних або фізичних осіб, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Законом, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

Списання податкового боргу є однією з форм його погашення за наявності визначених законом підстав, а встановлений Законом № 2181-ІІІ (2181-14) порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів) поширюється на всі податки, збори (обов’язкові платежі), встановлені системою оподаткування, діючою в державі, оскільки іншого цим Законом не встановлено. З огляду на зазначене суди дійшли правильного висновку, що в силу наведених норм матеріального права визнається безнадійним та списується непогашений податковий борг з податку з доходів фізичних осіб, який не може бути стягнутий після спливу строку давності, встановленого пунктом 15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.08.2008, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008 –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.