К-13315/08-С Про скасування податкового повідомлення-рішення - 24.04.2011 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

на постанову Господарського суду Львівської області від 04 жовтня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2008 року

у справі № 13/244А

за позовом Приватного підприємства "Євротехнік"

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Львівської області від 04 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2008 року, позов Приватного підприємства "Євротехнік"(далі –позивач) до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі –відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000592320/1/9992 від 23 травня 2007 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Львівської області від 04 жовтня 2007 року, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2008 року та прийняття нового рішення –про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв’язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24 листопада 2003 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої складено акт № 73 /23-0/32712453 від 22 лютого 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000592320/1/9992 від 23 травня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 103 136,00 грн. (85 947,00 грн. –основний платіж, 17 181,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 1.32 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5 Закон України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) у зв’язку з невключенням до складу валового доходу вартості безоплатно отриманих послуг з перевезення вантажу та неправомірним включенням до складу валових витрат вартості придбаних товарів, реалізованих в подальшому за цінами нижче цін придбання.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та Приватним підприємцем ОСОБА_5 укладено договір №17 від 10 липня 2006 року про надання послуг з перевезення вантажів. Зазначені послуги оплачені позивачем згідно банківських виписок 30 січня 2007 року та 31 січня 2007 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновок податкового органу щодо заниження позивачем валового доходу внаслідок включення безоплатно отриманих послуг не ґрунтується на фактичних даних, оскільки такі послуги є оплаченими, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками. Також, неправомірним є висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат, оскільки ним не доведено, що позивач реалізувавши товар нижче ціни придбання, провів операцію не пов’язану з господарською діяльністю.

Однак, такий висновок суду апеляційної інстанції є передчасним, оскільки відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закон № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закон № 334/94-ВР визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Відповідно до пункту 1.23 статті 1 Закону № 334/94-ВР безоплатно надані роботи (послуги) –це роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суди попередніх інстанцій, при розгляді справи, вищезазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки не дослідили умови договору №17 від 10 липня 2006 року та не з’ясували причини оплати позивачем в січні 2007 року послуг, наданих ПП ОСОБА_5 в липні 2006 року, тобто після періоду, що перевірявся.

Крім того, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, обов’язковою умовою для віднесення до складу валових витрат коштів на придбання товарів, є їх придбання для подальшого використання у власній господарській діяльності.

В свою чергу, за відсутності доведення тієї обставини, що товар позивачем придбавався для його подальшого використання у власній господарській діяльності, а саме у діяльності, направленій на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, виключається можливість віднесення коштів за придбаний товар до складу валових витрат.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій не з’ясовано причини продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, які б, зокрема, свідчили про існування наміру у позивача одержати економічний ефект в результаті проведених господарських операцій із зазначеним товаром.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об’єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 04 жовтня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2008 року.