Вищий адміністративний суд України у складі:

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року у справі за позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Леон-Стиль"про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 4129,29 грн., -

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року позов Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року .

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до Положення "Про Фонд соціального захисту інвалідів",затвердженого постановою КМУ від 26.09.2002р. № 1434 (1434-2002-п) (із змінами та доповненнями), є урядовим органом державного управління і на нього покладено завдання щодо здійснення контролю за виконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі-підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , сприяння створенню таких робочих місць та здійснення контролю за сплатою підприємствами адміністративно-господарських санкцій і пені. Порядок встановлення нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів передбачено ст. 19 Закону України, відповідно до якої для підприємств встановлюється норматив місць в розмірі 4-х відсотків від загальної кількості працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Обов'язок працевлаштування інвалідів покладено згідно ч. 1 ст. 18 Закону України, п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314 (314-95-п) (втратило чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007р. (70-2007-п) ) на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві Ради, громадські організації інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, здібностей і професійних навиків відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертної комісії. Підбір робочого місця для інваліда здійснюється цими органами із сприянням Фонду інвалідів на підприємстві, яке в свою чергу зобов'язане укласти трудовий договір та створити для нього умови праці з врахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечити інші гарантії (ст. 5, ч. 1 ст. 17, ч. З ст. 18 Закону України). Отже, нормами Закону України (875-12) чітко розмежовано як обов'язки вищезазначених органів, так і обов'язки підприємств.

Порядок створення в 2007 році робочого місця та працевлаштування на нього інваліда передбачено Положенням, відповідно до якого підприємства інформують центр зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів з врахуванням індивідуальних програм реабілітації, які розробляються в кожному конкретному випадку медико-соціальною експертною комісією відповідно до "Інструкції про встановлення груп інвалідності", затверджена наказом Міністерства здоров'я України від 07.04.2004р. № 183 (z0516-04) , шляхом подачі в порядку передбаченому п. 2 "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", затвердженого постановою КМ України від 28.12.2001р. № 1767 (1767-2001-п) , звіту форми № 10-ПІ. затвердженої наказом Держкомстату України від 10.01.2002р. № 49 (v0049202-02) . Дана звітність містить графу щодо чисельності інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, працевлаштування яких повинні забезпечити вищезазначені органи, а не підприємство. Дана звітність введена з єдиною метою, щоб органи, на яких покладено обов'язки соціального захисту інвалідів, регулярно здійснювали спостереження, контроль та прогнозування виконання норм Закону України (875-12) .

Відповідно до ст. 20 Закону України, підприємства які не працевлаштували інвалідів (згідно встановленого нормативу), щороку сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції у розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки даний вид санкції не є згідно Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) обов'язковим платежем, тому суд при вирішенні даного спору досліджує наявність вини підприємства в не працевлаштуванні інвалідів згідно встановленого нормативу, оскільки сама відсутність необхідної кількості працюючих на підприємстві інвалідів не може бути підставою для застосування штрафних санкцій.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що зазначені у звіті Приватного підприємства "Леон-Стиль"про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік, середньооблікова чисельність працівників у 2007 році складала - 17 чоловік, визначено норматив по створенню 1 робочого місця для інваліда, на яке фактично не працевлаштовано жодного. Інформація про наявність чи відсутність на підприємстві робочих місць для працевлаштування інвалідів міститься у звітах за формою № 3-ПН, що подаються підприємствами, установами і організаціями, їх структурними підрозділами та філіями незалежно від форми власності та господарювання органам державної служби зайнятості в порядку, передбаченому Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005р. № 420 (z1534-05) (застосування введено в дію з 04.01.2006р., п. 3 наказу). Звіт за формою № 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування, які використовують його для інформування населення, про наявність на підприємстві робочих місць, в тому числі для працевлаштування інвалідів і водночас запитом про направлення на підприємство інвалідів із встановленим рівнем нозології для працевлаштування. Товариство проінформувало органи соціального захисту інвалідів про кількість місць для працевлаштування у 2007 році інвалідів шляхом подачі Хмельницькому відділенню Фонду соціального захисту інвалідів Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, а також органи праці та соціального захисту населення та центр зайнятості про створені робочі місця для інвалідів в кількості передбаченій законом та наявність вакансій для працевлаштування інваліда шляхом направлення Звітів форми № 3-ПН. Але органи, на які покладено обов’язок працевлаштування інвалідів, в 2007 році для працевлаштування інвалідів підприємству не направляли, індивідуальної програми реабілітації інвалідів не надавали, також не було звернень для працевлаштування безпосередньо самих інвалідів, щоб забезпечити робоче місце для їх працевлаштування.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок суду апеляційної інстанції про те, що звіт форми № 10-ПІ містить інформацію не про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інші обставини взаємодії роботодавця із органами працевлаштування, а лише дані про чисельність інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.