Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М., Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Григор'євої Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010р. по справі № 2а-5346/10/2070

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

Позивач, фізична особа підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправним дії відповідача щодо винесення незаконних податкових повідомлень - рішень № 0001191700/0 від 30 липня 2009 року та № 0001201700/0 від 30 липня 2009 року, скасувати податкові повідомлення - рішення № 0001191700/0 від 30 липня 2009 року та № 0001201700/0 від 30 липня 2009 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010р. по справі № 2а-5346/10/2070 адміністративний позов ОСОБА_1 до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківської області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі, визнано протиправним дії Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківської області щодо винесення незаконних податкових повідомлень - рішень № 0001191700/0 від 30 липня 2009 року та № 0001201700/0 від 30 липня 2009 року, скасовано податкові повідомлення - рішення № 0001191700/0 від 30 липня 2009 року та № 0001201700/0 від 30 липня 2009 року.

Відповідач, Лозівська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області, не погодився з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Актом перевірки та видатковими касовими ордерами підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 отримав кошти, які перевищують 500 тис. грн., передбачені ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) . Згідно ст.5 Указу (727/98) у разі порушення вимог, установлених ст. 1 цього Указу (727/98) , платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Від позивача письмових заперечень проти апеляційної скарги не надійшло, в судовому засіданні просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківської області була проведена позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. За результатами перевірки складено акт № 603/17-213/НОМЕР_1 від 16.07.2009 р.

При перевірці встановлено, що позивачем в ІІІ кварталі 2008 року (наростаючим підсумком) було отримано дохід в сумі 1007382,04 грн., що перевищує визначений ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) граничний рівень допустимої виручки на спрощеній системі - 500,00 тис. гривень. Відповідно до ст.5 Указу, платник податку, починаючи з наступного звітного періоду, тобто з IV кварталу 2008 року повинен був перейти на загальну систему оподаткування, але протягом IV кварталу 2008 року позивач здійснював господарську діяльність, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування. Сума перевищення граничного рівня допустимої виручки, яка виникла за рахунок невключення підприємцем до валового доходу дохід, отриманий за договорами про відступлення права вимоги через касу Кредитної спілки "Муніципальний пільговий кредит", склала 507382,04 грн.

Відповідно до пп.4.2.8 п.4.2. ст.4, пп.8.1.3 п.8.1. ст.8, п.19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та розділу IV ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", підприємцю за ІІІ квартал 2008 року зараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 2532,19 грн. та за IV квартал 2008 року зараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 525,00 грн. На підставі висновків акту перевірки за вказане порушення керівником Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківської області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.07.2009р. №0001201700/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів підприємницької діяльності в розмірі 3057,19 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що рішеннями Постійно діючого третейського суду від 18.09.2008р. № 62/2, від 22.09.2008 року № 62/3, № 62/4, № 62/5, 62/6, № 62/7, № 62/8, № 62/9, 62/10, № 62/11, 62/12, 62/13, 62/14, 62/15, 62/16, 62/17, № 62/18, № 62/19, № 62/20, № 62/21, № 62/22, № 62/23, № 62/24, № 62/25, № 62/26, № 62/27, № 62/28, № 62/29, № 62/30, № 62/31, № 62/32, № 62/33, № 62/34, № 62/35, № 62/36, № 62/37, № 62/38, № 62/39, № 62/40, № 62/41, № 62/42, № 62/43, № 62/44, № 62/45, № 62/46, № 62/47, № 62/48, № 62/49, № 62/50, № 62/51, № 62/52, № 62/53, № 62/54, № 62/55, № 62/56, № 62/57, № 62/58, № 62/59, № 62/60, № 62/61, № 62/62, № 62/63, № 62/64, № 62/65, № 62/66, № 62/67, № 62/68, № 62/69, № 62/70, № 62/71, № 62/72, № 62/73, № 62/74, № 62/75, № 62/76, № 62/77, № 62/78, № 62/79, № 62/80, № 62/81, № 62/82, № 62/83, № 62/84, № 62/85, № 62/86, № 62/87, № 62/88, № 62/89, № 62/90, № 62/91, № 62/92, № 62/93, № 62/94, № 62/95, № 62/96, № 62/97, № 62/98, № 62/99 договори про відступлення права вимоги, укладені між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Кредитною спілкою "Муніципальний пільговий кредит", було розірвано та стягнуто з Кредитної спілки "Муніципальний пільговий кредит" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 кошти, отримані на підставі договорів про відступлення права вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно ототожнено грошові кошти, отримані позивачем від Кредитної спілки "Муніципальний пільговий кредит" за рішеннями Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" з виручкою від реалізації (товарів, робіт, послуг).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Згідно з положенням п.4 ст.1 вказаного Указу Президента (727/98) під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Відповідно до ст.5 Указу Президента (727/98) у разі порушення вимог, встановлених ст.1 цього Указу (727/98) платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду.

Відповідно до пп. 4.2.3 п.4.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у разі якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат, або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів.

Оскільки Указом Президента України (727/98) не містить визначення операцій з продажу (товарів, робіт, послуг), слід виходити з визначення цього поняття наданого у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , Цивільного Кодексу України (435-15) , та застосовувати норми цих нормативних актів.

Так, відповідно до пункту 1.31 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до статті 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншої сторони (покупця), а покупець приймає або зобов'язаний прийняти майно (товар) і сплатити за нього відповідну грошову суму. У статті 656 Цивільного Кодексу України зазначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, отриманий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що як податкове, так і цивільне законодавство розмежовують операції купівлі-продажу товарів (робіт, послуг), обов'язковими ознаками яких є передача іншій особі на підставі цивільно –правового договору права власності на майно або передача результатів робіт (послуг) і операцій що здійснюються на інших підставах, ніж цивільно-правовий договір та/або не передбачають передачу права власності на майно чи передачу результатів робіт (послуг).

Тому, у відповідача не було жодних правових підстав ототожнювати грошові кошти, отримані позивачем від Кредитної спілки "Муніципальний пільговий кредит" за рішеннями Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" з виручкою від реалізації (товарів, робіт, послуг).

Колегія суддів зазначає, що органом податкової служби безпідставно визначено кошти, отримані за рішенням суду, з виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), оскільки кошти отримані не від укладення господарських договорів, продажу товарів, робіт, послуг.

Таким чином, податковим органом безпідставно враховано вищевказані суми для визначення рівня виручки позивача. За таких обставин, у ІV кварталі 2008 року позивач не втратив право на здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування та застосовувати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Лозівською ОДПІ неправомірно донараховано позивачу податок з доходів від підприємницької діяльності на суму 3057,19 грн.

Також, в акті перевірки зазначено, що в ІІІ кварталі 2008 року позивач фактично отримав виручку від реалізації робіт (послуг) в сумі 976845,70 грн. (з урахуванням ПДВ) та відповідно до пп.2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" повинен був до 20.10.2008 р. зареєструватися як платник податку на додану вартість та надіслати до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківської області заяву про реєстрацію платника податку на додану вартість. У відповідності до пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" з отриманої виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) починаючи з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 року з урахуванням ПДВ позивач повинен був нарахувати та сплатити до бюджету податок на додану вартість в сумі 700,00 грн. На підставі акту перевірки за вказане порушення керівником Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківської області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.07.2009 р. № 0001191700/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 700,00 грн.

Відповідно до п.6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

Оскільки при розгляді справи встановлено, що позивач у перевіряємий період знаходився на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності та права на застосування вказаної системи оподаткування не втратив, оскільки не перевищив граничного рівня допустимої виручки на спрощеній системі у 500000,00 грн., а тому обов’язку реєструватися як платник податку на додану вартість та сплачувати податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 700,00 грн. у позивача не виникло.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано належних та достатніх доказів по справі на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами. При розгляді справи встановлено, що відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010р. по справі № 2а-5346/10/2070 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010р. по справі № 2а-5346/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 28.03.2011 р.