Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

Шипуліної Т. М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2009 року

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.04.2008 року

по справі № 2-а-55/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Рівненська авіакомпанія Універсал-Авіа"

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Позивач звернувся з адміністративним позовом до суду та просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в Рівненському районі Рівненської області № 000391751/3 від 22.10.2007 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.04.2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2009 року позовні вимоги задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі від 22.10.2007 року № 000391751/3 у частині суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3137,92 грн. не утриманих позивачем з грошової компенсації вартості бортового харчування пілотів, а у частині застосування штрафних санкцій в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Рівненському районі Рівненської області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Рівненському районі Рівненської області проведено планову документальну перевірку ВАТ "Рівненська авіакомпанія Універсал-Авіа" з питань дотримання вимог податного, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.12.2006 року, в результаті якої встановлено порушення позивачем Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) України від 22 травня 2003 року № 889-IV та прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 000391751/3 від 22.10.2007 року на суму 10661,49 грн.

Позивач не згодний з правомірністю дій податкового органу, з огляду на те, що ухвалою від 12 березня 2007 року у справі № 8/19 Господарським судом Рівненської області було порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Рівненська авіакомпанія Універсал-Авіа". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів у відповідності до пункту 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі – Закон № 2343-XII (2343-12) ).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що податкові зобов’язання виникли у позивача в період здійснення процедури банкрутства, а тому на них поширювалася дія мораторію і нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання даних зобов’язань податковою інспекцією було здійснено неправомірно.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що зазначені висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно дослідженим фактичним обставинам справи при належному застосуванні норм чинного законодавства до спірних правовідносин.

Згідно зі ст. 1 Закону № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;

Відповідно до ст. 12 Закону № 2343-XII протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Стосовно зобов’язань поточних кредиторів, які виникли під час судових процедур, правила мораторію не застосовуються і по цих зобов’язаннях, згідно загальних правил, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Даний висновок кореспондується зі змістом ч. 1 ст. 23 Закону № 2343-XII, згідно якої нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов’язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З аналізу оскаржуваних судових рішень вбачається, що адміністративними судами обох інстанцій даний правовий механізм застосування норм законодавства України досліджений належним чином не був, питання щодо виникнення податкових зобов'язань під час дії мораторію не досліджувалось, що на думку судової колегія Вищого адміністративного суду України унеможливлює визнання прийнятих судових рішень законними та обґрунтованими у відповідності до припису ст. 159 КАС України.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2009 року та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.04.2008 року по справі № 2-а-55/08 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 6 ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.