ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"14" квітня 2011 р. м. Київ К-1616/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф,
Заїки М.М.,
Співака В.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.09.2004 та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 09.02.2005 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Свалявського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
встановила:
У березні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Свалявського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.09.2004 позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 солідарно з управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області та Свалявського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області 618, 14грн. заборгованості по оплаті праці. Стягнуто з управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області 1854, 18грн. заборгованості по оплаті праці. Стягнуто солідарно з управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області та Свалявського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області 12,75грн., а з управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області 38, 25грн. державного мита на користь держави. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 09.02.2005 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.09.2004 змінено. Стягнуто з Свалявського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області заборгованість по заробітній платі в частині доплати за роботу в нічний час в сумі 123, 59грн. за 2002 рік та з управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області в сумі 246, 08грн. за грудень 2000 року, 2001 та 2003 роки. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.09.2004 та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 09.02.2005 скасувати, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для зміни чи скасування судового рішення.
Відповідно до пункту 3 Указу Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ"№ 926/96 від 04.10.1996 (926/96) (зі змінами) керівникам органів внутрішніх справ надано право, а не обов’язок встановлювати в межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, зокрема, надбавки за особливі умови служби, кваліфікацію у розмірі 50% окладів грошового забезпечення, преміювати працівників за результатами їх особистого вкладу в загальні результати роботи.
Враховуючи, що рішення щодо встановлення вищенаведених надбавок керівником органу внутрішніх справ не приймалося, то суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення цієї надбавки на користь позивача. Указом Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу"№ 370/2003 від 24.04.2003 (370/2003) , відповідним керівникам надано право встановлювати і виплачувати з 01.05.2003 працівникам органів внутрішніх справ щомісячні надбавки за безперервну службу у відсотках до грошового забезпечення за високі результати у службовій діяльності і залежно від стажу служби.
Рішення про встановлення такої надбавки приймається за поданням безпосереднього керівника та оголошується наказом. У випадку накладання на працівника дисциплінарного стягнення надбавка скасовується повністю.
Враховуючи, що наказом від 06.02.2003 позивачу було оголошено догану, то суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача вказаної надбавки.
Відповідно до пункту 39.1 Інструкції про порядок застосування нормативно –правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.11.2003 № 1236, підставою для виплати доплати за роботу в нічний час – є табель з обов’язковою відміткою у ньому кількості годин, відпрацьованих у нічний час. Однак, такі табеля, як було встановлено в суді апеляційної інстанції, керівниками служб де працював позивач не велись.
Проте, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що доказом роботи позивача в нічний час можуть слугувати також і графіки несення служби (книги нарядів), виписка з яких, починаючи з 13.12.2000 по грудень 2003 року, на вимогу апеляційного суду, була надана начальником управління державної автомобільної інспекції Свалявського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області за № 749 від 16.12.2004, у зв’язку з тим, що книги нарядів за попередні роки за закінченням терміну зберігання встановленого в три роки, знищені згідно акту знищення № 5561 від 13.09.2004.
Отже, сууд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення на його користь доплати за роботу у нічний час.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 09.02.2005 та рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.09.2004, змінене ухвалою апеляційного суду, у справі за позовом ОСОБА_1 до управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Свалявського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про стягнення заборгованості по заробітній платі - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга Судді О.І. Гаманко А.Ф. Загородній М.М. Заїка В.І. Співак