Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Ланченко Л.В., Маринчак Н.Є., Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому

засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2008

у справі № 11/28 "Д" Господарського суду Житомирської області

за позовом Державної податкової інспекції у м. Житомирі

до 1. науково –виробничого підприємства "Діада К"

2.приватного підприємства "Селен-С"

про визнання угоди недійсною

Постановою Господарського суду Житомирської області від 05.07.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2008, в задоволенні позову про визнання недійсною усної угоди з продажу товару, укладеної між НВП "Діада К"та ПП "Селен-С", з підстав, встановлених статтею 49 ЦК УРСР, відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Житомирі просить скасувати ухвалені по справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В судовому процесі встановлено, що 17.01.2003 між НВП "Діада К" та ПП "Селен-С"була укладена усна угода купівлі-продажу товару, за якою НВП "Діада К" прийнято і сплачено за поставлений товар ПП "Селен-С"56642,40 грн. Виконання цієї угоди сторонами підтверджується податковою накладною від 17.01.2003 № 45, платіжним дорученням від 17.01.2003 № 4. Реальність зобов’язання за спірною угодою позивач не оспорює.

Як на підставу позову, ДПІ посилається на те, що перевірка дотримання вимог податкового законодавства НВП "Діада К"по взаємовідносинам з ПП "Селен-С"за період з 01.11.2002 по 01.04.2003, за результатами якої складений акт перевірки від 08.07.2004 № 305/23-01/13558494/0100, відповідно до якого НВП "Діада К" на підставі податкової накладної, виписаної ПП "Селен-С"17.01.2003 № 45, включено до складу податкового кредиту 9440,40 грн. податку на додану вартість, що є порушенням підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 № 168/97-ВР, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30.09.2003 у цивільній справі № 2-7097\2003 визнані недійсними з 11.11.2002 установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, з 12.12.2002 свідоцтво № 39025006 про реєстрацію платника податків на додану вартість ПП "Селен-С".

Втім, предметом дослідження у справі про визнання недійсними установчих документів є відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність у підприємства протиправного умислу при укладанні угоди.

Недійсність же правочину пов’язана з невідповідністю його змісту актам цивільного законодавства, нормам моралі та правоздатністю його сторін, як це випливає із статті 213 ЦК України.

В судовому процесі не встановлено, що зміст спірної угоди суперечить актам цивільного законодавства.

Окрім того, відсутні правові підстави для застосування статті 49 Цивільного кодексу УРСР, на яку посилалась податкова інспекція як на матеріально-правову підставу позову.

01.01.2004 згідно з пунктом 1 та пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) Цивільний кодекс УРСР (1540-06) втратив чинність. ЦК України (435-15) не містить таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, які були встановлені статтею 49 ЦК УРСР. Цим Кодексом (1540-06) скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, суперечною інтересам держави та суспільства.

За змістом частини 2 статті 5 ЦК України цей Кодекс має зворотну дію в часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Аналогічний припис щодо зворотної дії в часі норм ГК України (436-15) , статтею 208 якого встановлені правові наслідки недійсності господарського зобов’язання, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, містить і пункт 5 Розділу ІХ "Прикінцеві положення"цього Кодексу (436-15) .

Згідно з цим пунктом положення ГК України (436-15) щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.

Положення ГК України (436-15) щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Таким чином, ухвалені судами рішення у справі ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і підлягають залишенню без змін як обґрунтовані та законні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2008, постанову Господарського суду Житомирської області від 05.07.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .