Про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - 13.04.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

У лютому 2011 року ОСОБА_7 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі –Комісія), яка виразилась в не проведенні належної перевірки по його скарзі від 13 вересня 2010 року щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Сокальського районного суду Львівської області Ніткевича А.В.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що підставою для проведення перевірки є подання заяви від 13 вересня 2010 року до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про умисне порушення норм права та неналежного ставлення до службових обов’язків судді Сокальського районного суду Львівської області Ніткевича А.В., а отримана відповідь члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Колеснік Г.А., суперечить вимогам Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) (далі – Закон №2453-VІ (2453-17) ).

Просить суд:

- визнати протиправним порушення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) при розгляді його скарги від 13 вересня 2010 року щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Сокальського районного суду Львівської області Ніткевича А.В.

- зобов’язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України на підставі вимог Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) провести перевірку та надати рішення за результатами розгляду скарги від 13 вересня 2010 року щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Сокальського районного суду Львівської області Ніткевича А.В.

Позивач в судове засідання не з’явився. Про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача проти позову заперечила. Суду пояснила, що Комісія під час розгляду скарги ОСОБА_7 діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та Законом №2453-VІ (2453-17) .

Заслухавши пояснення представника відповідача, з’ясувавши обставини справи в межах позовних вимог та зібраних і досліджених доказів, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій, на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З цією метою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обстави, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) розсудливо;

6) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

7) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

8) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

9) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наявні у справі докази не дають підстав вважати, що Комісія при перевірці скарги ОСОБА_7 допустила протиправні дії чи бездіяльність.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження відносно судді визначений Законом №2453-VІ (2453-17) . Згідно частини 1 статті 86 цього Закону дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Виходячи зі змісту скарги, ОСОБА_7 звернувся 13 вересня 2010 року до Комісії щодо вжиття заходів притягнення до дисциплінарної відповідальності суддю Сокальського районного суду Львівської області Ніткевича А.В., за порушення процесуального права при розгляді адміністративної справи.

Вказував на те, що суддя безпідставно порушував вимоги статей 6, 8, 19, 22, 24, 40, 64, 68, 128 Конституції України, підпункт 10 пункту 3 статті 2, статей 107, 111, 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведені порушення, на переконання позивача, свідчать про упередженість, необ’єктивність судді, не дотримання присяги, допущені при здійсненні правосуддя, що є достатньою підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Під час розгляду справи представник відповідача надала суду рішення Комісії за № 914/133-Дв від 7 квітня 2011 року яким відмовлено у відкритті дисциплінарної справи відносно судді Ніткевича А.В.

З таким висновком погоджується суд, оскільки він відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частини 1 статті 83 Закону №2453-VІ суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності з таких підстав:

1) істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову;

2) не вжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;

3) порушення вимог щодо неупередженості розгляду справи зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);

4) систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;

5) розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;

6) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації), зазначенням в ній завідомо неправдивих відомостей.

Обставини, викладені у скарзі ОСОБА_7 щодо неправомірності дій (рішень) судді, допущених під час розгляду адміністративної справи, не давали Комісії можливості оцінювати правомірність його процесуальних рішень та рішення по суті справи з огляду на відсутність на це відповідних повноважень.

Конституційний Суд України у рішенні №2-рп/2011 від 11 березня 2011 року (v002p710-11) зазначив, що давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи може лише апеляційна і касаційна інстанції при перегляді судових рішень. Оцінка процесуальних дій Вищою радою юстиції до винесення судом остаточного рішення у справі означає втручанням у здійснення правосуддя, що суперечить частинам 1, 2 статті 126, частині 1 статті 129 Конституції України.

З урахуванням вказаних положень, Комісія в рішенні вказала, що питання, пов’язані з розглядом справи і оскарженням судових рішень, вирішуються виключно судами в порядку визначеному відповідними нормами процесуального законодавства України. Оскільки рішення, постановлені судом першої інстанції, можуть бути предметом розгляду у суді апеляційної та касаційної інстанції, то у такий спосіб може бути перевірено їх законність та обґрунтованість.

За наведених обставин, питання про законність прийнятих рішень, а відповідно, і про допущені суддею порушення норм матеріального і процесуального права, можуть бути вирішені лише відповідним судом у встановленому процесуальним законом порядку.

В частині 2 статті 32 Закону України №22/98-ВР від 15 січня 1998 року "Про вищу раду юстиції" (в редакції Закону України №2453-VІ (2453-17) (2453-17) від 07 липня 2010 року) наведено перелік підстав, які свідчать про порушення суддею присяги. Зокрема, порушенням суддею присяги є:

1) вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів;

2) незаконне отримання суддею матеріальних благ або здійснення витрат, що перевищують доходи такого судді та членів його сім`ї;

3) умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом;

4) порушення морально-етичних принципів поведінки судді.

Факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції (частина 2 статті 105 Закону №2453-VІ).

Таких фактів Комісією на час розгляду звернення не встановлено, не встановлені вони і судом.

Сам факт недотримання строків розгляду звернення, передбачених Законом України №393/96-ВР від 2 жовтня 1996 року "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , не дає підстав до задоволення позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач, провівши перевірку звернення ОСОБА_7, розглянувши його на своєму засіданні і правомірно відмовивши у відкритті дисциплінарної справи відносно судді Ніткевича А.В., діяв в межах наданих йому Законом № 2453-VI (2453-17) та Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повноважень і не порушив встановленого цими законодавчими актами порядку здійснення дисциплінарного провадження, а тому позов в цій частині вимог задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 159 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У позові ОСОБА_7 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії –відмовити повністю.