Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Кіровську Луганської області

на постанову Кіровського міського суду Луганської області від 16 липня 2009 року

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2009 року

у справі №2-а-1557/09

за позовом прокурора міста Кіровська Луганської області в інтересах ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в місті Кіровську Луганської області

про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, -

Прокурор міста Кіровська Луганської області звернувся до суду в інтересах з ОСОБА_1 (далі –позивач) з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Кіровську Луганської області (далі –відповідач) про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01 січня 2006 року по теперішній час; зобов’язання УПФУ в м. Кіровську Луганської області нарахувати на користь ОСОБА_1 недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 –2008 роки у сумі 3891,90 грн.

Прокурор зазначив, що позивач відноситься до категорії діти війни та відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії позивачу не виплачувалось, просив зобов’язати відповідача здійснити на користь позивача відповідні перерахунки та виплати.

Постановою Кіровського міського суду Луганської області від 16 липня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії УПФУ в м. Кіровську Луганської області щодо нарахування, призначення та виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як дитині війни. Зобов’язано УПФУ в м. Кіровську Луганської області здійснити виплату ОСОБА_1 недоотриманої соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року 1523,05 грн. з урахуванням здійснених виплат. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2009 року постанову Кіровського міського суду Луганської області від 16 липня 2009 року змінено. Змінено абзац третій резолютивної частини постанови Кіровського міського суду Луганської області від 16 липня 2009 року, виклавши його в наступній редакції: "Зобов’язати УПФУ в м. Кіровську Луганської області здійснити виплату ОСОБА_1 недоотриманої соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у сумі 1426,11 грн.". В іншій частині постанову Кіровського міського суду Луганської області від 16 липня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі УПФУ в м. Кіровську Луганської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Кіровського міського суду Луганської області від 16 липня 2009 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2009 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Позивач –ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії діти війни.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-15) , не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Так, станом на момент виникнення спірних правовідносин, розмір мінімальної пенсії за віком визначений був лише статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування"і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум"прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.2 статті 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (z0441-02) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів відзначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини 2 статті 8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України (254к/96-ВР) і повинні відповідати їй.

Частиною 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік"з метою приведення окремих норм законів відповідність із цим Законом (3235-15) було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Законом України (3521-15) "Про внесення змін до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", який набрав чинності 02 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"не приймалися.

З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Так, Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було обмежено.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), зокрема, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , а саме: пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону.

Також, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (v010p710-08) (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

За таких обставин та враховуючи приписи частини 2 статті 152 Конституції України, а також виходячи з повноважень частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що перерахунок та виплату пенсії позивачу необхідно здійснювати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Разом з цим, колегія суддів вважає помилковими рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача конкретно визначену суму недоотриманої ним пенсії за вказані періоди, оскільки у такий спосіб суди вийшли за межі встановленої Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) компетенції адміністративного суду.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні позову у цій справі не правильно визначили зміст порушень з боку відповідача та не врахували, що на вказані дії Управління Пенсійного фонду України закон запроваджує окремі умови та процедури їх вчинення. У разі визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо призначення та донарахування пенсії, суд має зобов’язати відповідача вчинити певні дії. Тобто суд, встановивши порушення відповідачем закону при визначенні розміру пенсії, повинен зобов’язати суб’єкта владних повноважень до належного виконання ним обов’язку щодо призначення та донарахування сум допомоги.

Адміністративний суд не наділений правом на призначення та визначення розміру виплати допомоги замість суб’єкта владних повноважень, ці дії відносяться до виключної компетенції суб’єкта владних повноважень –відповідача.

Оскільки у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, суд касаційної інстанції вважає за правильне змінити оскаржені судові рішення, виключивши посилання на конкретний розмір сум виплат.

Відповідно до частини 1 статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 225, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Кіровську Луганської області задовольнити частково.

Постанову Кіровського міського суду Луганської області від 16 липня 2009 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2009 року змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини постанови Кіровського міського суду Луганської області від 16 липня 2009 року у такій редакції:

"Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Кіровську Луганської області здійснити виплату ОСОБА_1 недоотриманої соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням здійснених виплат", виключивши посилання на конкретний розмір сум.

В решті постанову Кіровського міського суду Луганської області від 16 липня 2009 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2009 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.