Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С. В.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

Співака В.І.

при секретарі Сперкач Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Нововодолазького районного суду Харківської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У травні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Нововодолазького районного суду Харківської області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2008 року до участі у справі в якості третьої особи залучено Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області .

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнила позовні вимоги та просила суд визнати звільнення з посади секретаря судового засідання Нововодолазького районного суду Харківської області незаконним, скасувати накази Нововодолазького районного суду Харківської області від 17 січня 2008 року №07-09/1 та від 15 квітня 2008 року №07-09/11, поновити на посаді секретаря судового засідання Нововодолазького районного суду Харківської області, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2009 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області залучено до участі у справі в якості відповідача.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2009 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Нововодолазького районного суду Харківської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 16 грудня 2003 року працювала на посаді секретаря судового засідання Нововодолазького районного суду Харківської області, мала 12 ранг державного службовця в межах 6 категорії посад державних службовців.

В зв’язку з наближенням граничного віку перебування позивача на державній службі, 12 липня 2007 року головою Нововодолазького районного суду Харківської області підготовлено та направлено до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області подання щодо продовження терміну перебування ОСОБА_1 на державній службі.

06 вересня 2007 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області вказане подання було повернуто до Нововодолазького районного суду Харківської області без задоволення з підстав невідповідності кандидатури ОСОБА_1 вимогам, передбаченим Порядком погодження продовження терміну перебування на державній службі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року №2020 (2020-2003-п) .

Враховуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 виповнювалося 55 років, наказом Нововодолазького районного суду Харківської області від 17 січня 2008 року №07-09/1, зі змінами, внесеними наказом від 15 квітня 2008 року №07-09/11, позивача звільнено з посади секретаря судового засідання Нововодолазького районного суду Харківської області з ІНФОРМАЦІЯ_1 року у зв’язку з досягненням нею граничного віку проходження державної служби.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач при звільненні позивача діяв у відповідності до вимог Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

Так, суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, а також загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті визначає Закону України "Про державну службу"від 16 грудня 1993 (3723-12) року.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу"( тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України (322-08) , державна служба припиняється у разі досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби.

Частиною першою статті 23 зазначеного закону передбачено, що граничний вік перебування на державній службі становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок. У разі необхідності керівник державного органу за погодженням з Начальником Головного управління державної служби при Кабінеті Міністрів України може продовжити термін перебування на державній службі, але не більш як на п'ять років.

З метою впорядкування погодження продовження терміну перебування на державній службі відповідно до статті 23 Закону України "Про державну службу" Кабінет Міністрів України постановою від 26 грудня 2003 року №2020 (2020-2003-п) затвердив Порядок погодження продовження терміну перебування на державній службі.

Пунктами першим, другим та третім Порядку погодження продовження терміну перебування на державній службі (2020-2003-п) встановлено:

- для продовження терміну перебування на державній службі державного службовця, який досяг граничного віку перебування на державній службі, встановленого статтею 23 Закону України "Про державну службу", керівник державного органу, в якому працює державний службовець, звертається до Начальника Головдержслужби з відповідним поданням. Зазначене подання погоджується з керівником органу вищого рівня в порядку підпорядкування;

- подання щодо погодження продовження терміну перебування на державній службі (далі - подання) надсилається не пізніше ніж за місяць до досягнення державним службовцем граничного віку перебування на державній службі або закінчення терміну попереднього продовження;

- підставами для подання є вагомий внесок державного службовця у діяльність державного органу або його структурного підрозділу протягом тривалого часу, але не менше одного року, його провідна роль або участь у розробленні, впровадженні нормативно-правових актів, підготовці і виконанні державних, регіональних та галузевих програм, позитивні результати атестації та щорічної оцінки виконання державним службовцем покладених на нього обов'язків і завдань, а також нагородження державними нагородами, Почесною грамотою або заохочувальними відзнаками Кабінету Міністрів України, Нагрудним знаком "Державна служба України "За сумлінну працю" або Почесною грамотою Головдержслужби, відомчими заохочувальними відзнаками.

Зі змісту вказаних норм права вбачається, що однією з підстав припинення державної служби є досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби, який для жінок становить 55 років. І лише у разі необхідності керівникам державного органу надається право продовжити термін перебування на державній службі, але не більш як на п'ять років, при цьому попередньо погодивши це з начальником Головного управління державної служби при Кабінеті Міністрів України.

З огляду на викладене, при досягненні ОСОБА_1 55-ти річного віку відповідач мав всі підстави для звільнення її з посади державного службовця у відповідності до пункту третього частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу".

Таким чином, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання позивача на те, що відповідачем, всупереч вимогам статті 23 Закону України "Про державну службу" та Порядку погодження продовження терміну перебування на державній службі (2020-2003-п) , подання про продовження терміну перебування на державній службі було подано до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, а не до Головдержслужби, висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог не спростовують, оскільки продовження терміну перебування на державній службі, погоджене з Начальником Головного управління державної служби при Кабінеті Міністрів України, є правом керівника державного органу у разі певної необхідності для цього.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Отже, оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Нововодолазького районного суду Харківської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу –без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.