Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С. В.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

Співака В.І.

при секретарі Сперкач Т.В.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги Сепітия Володимира Георгійовича та ОСОБА_1 на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27 лютого 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа - Ізюмський міський голова Сепітий В.Г., про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа - Ізюмський міський голова Сепітий В.Г., про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Після уточнення позовних вимог в ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач просив суд скасувати рішення Ізюмської міської ради Харківської області від 12 вересня 2008 року №2551 про звільнення його з посади першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства та поновити на займаній посаді.

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27 лютого 2009 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач - ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої й апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд.

У касаційній скарзі третя особа - Сепітий В.Г., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої й апеляційної інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а касаційна скарга Сепітия В.Г. –частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач працював на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово-комунального господарства.

Розпорядженням Ізюмського міського голови від 31 липня 2008 року №134-К ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади.

11 вересня 2008 року Ізюмським міжрайонним прокурором винесено протест на розпорядження Ізюмського міського голови від 31 липня 2008 року №134-К, яке винесено з порушенням вимог статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"і підлягає скасуванню.

Цього ж дня розпорядженням Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на виконання зазначеного протесту прокурора було скасовано розпорядження Ізюмського міського голови від 31 липня 2008 року №134-К, а ОСОБА_1 поновлено на раніше займаній посаді з 01 серпня 2008 року.

На виконання припису Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області від 11 вересня 2008 року №1742 "Про усунення порушень вимог Закону України "Про державну службу" (3723-12) рішенням Ізюмської міської ради Харківської області 44 сесії 5 скликання від 12 вересня 2008 року №2551 звільнено ОСОБА_1 з посади першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово-комунального господарства з 12 вересня 2008 року за недотримання пов’язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 Закону України "Про державну службу".

Судами також встановлено, що звільнення позивача із займаної посади фактично відбулось у зв’язку з притягненням його до адміністративної відповідальності за корупційні діяння, вчинення яких встановлено постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15 квітня 2008 року та постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 18 серпня 2008 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржуване позивачем рішення Ізюмської міської ради Харківської області винесено в межах її компетенції та з дотримання порядку ухвалення таких рішень.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки, всупереч вимогам статей 11, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів прийняті по недостатньо з’ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Так, судами не було перевірено правомірність проведення 44 сесії Ізюмської міської ради 5 скликання у відповідності до її Регламенту. Зокрема, судами не встановлено чи було внесено до порядку денного питання про розгляд припису Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області від 11 вересня 2008 року №1742 "Про усунення порушень вимог Закону України "Про державну службу" (3723-12) , яким чином проводилась голосування, чи було належним чином повідомлено позивача про розгляд питання щодо його звільнення. Протокол засідання 44 сесії Ізюмської міської ради 5 скликання в матеріалах справи відсутній.

Зазначені обставини справи потребують повного та всебічного з’ясування з додержанням вимог допустимості та належності доказів.

Крім цього, необґрунтованим є рішення суду першої інстанції щодо заміни відповідача у даній справі: виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на Ізюмську міську раду Харківської області, оскільки з обставин справи вбачається, що вирішення спору стосується прав і обов’язків як Ізюмської міської ради Харківської області, так і її виконавчого комітету.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи судові рішення у даній справі, суди зазначених вимог процесуального закону не виконали.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а касаційну скаргу Сепітия Володимира Георгійовича задовольнити частково.

Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27 лютого 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа - Ізюмський міський голова Сепітий В.Г., про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.