Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Шипуліної Т.М.

в порядку письмового провадження розглянувши касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, товариства з обмеженою відповідальністю "Укра-пол" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2007

у справі № 3/402-4712

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укра-пол"

до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень –рішень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укра-пол" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень №0000962304 від 30.05.2006 яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 67920 грн., №0000952304 від 30.05.2006 яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 82012 грн.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 01.02.2007 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2007 постанову господарського суду Тернопільської області від 01.02.2007 скасовано, прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково, скасоване податкове повідомлення-рішення за № 0000952304/0/32486 від 30.05.2006 в частині донарахованого податку на прибуток в сумі 18225 грн. та 8191, 90 грн. штрафних санкцій, скасоване податкове повідомлення-рішення за № 0000962304/0/32487 від 30.05.2006 в частині донарахованого податку на додану вартість в сумі 10125 грн. та 5062,50 грн. штрафних санкцій, в решті задоволення позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2007 та залишити в силі постанову господарського суду Тернопільської області від 01.02.2007.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2007, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційні скарги вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача та складено акт № 23-420/24638536 від 24.05.2006.

За результатами перевірки відповідачем прийнято прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000962304/0 від 30.05.2006, № 0000952304/0 від 30.05.2006.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7, п.п. 7.2.3, п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", донараховано податок на додану вартість на суму 67920 грн. та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", донараховано податок на прибуток на суму 82012 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу ж вимог п.п. 7.4.4 п. 7.4 цієї ж статті Закону (168/97-ВР) , якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підставою для зменшення платником об’єкта оподаткування (податкових зобов'язань), зокрема, на суму податку на додану вартість, нараховану на вартість отриманих послуг, є факт реального надання послуг та безпосередній зв’язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що право на відшкодування виникає лише при наявності доказів сплати зазначеної суми контрагентами позивача до Державного бюджету України.

Таким чином, за даних обставин слід погодитися з висновком місцевого суду про пов’язаність витрат позивача на вартість товарно-матеріальних цінностей, одержаних від контрагентів з його господарською діяльністю та про обґрунтованість віднесення сплаченого у складі вартості цих послуг ПДВ до податкового кредиту позивача.

З огляду на установлені п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" правила формування податкового кредиту та обмеження, передбачені підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, при наявності належним чином оформлених податкових накладних на підтвердження факту сплати платником відповідних сум ПДВ у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг) є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Товарність операцій з поставки позивачу товару не оспорюється, надані документи є підставою для висновку про сплату ним сум податку в ціні придбання товару безпосередньому постачальнику товару, сума податкового кредиту з ПДВ підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та сплачена.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Віднесення позивачем до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей, одержаних позивачем від контрагентів: ТОВ "Західенерго", ПП "Транстехмаш".

Спростовуючи наведений висновок суду першої інстанції, апеляційний суд, в свою чергу, послався на відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортування феросплавів.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судом першої інстанції встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, товариства з обмеженою відповідальністю "Укра-пол" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2007 у справі № 24/184/07-АП задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційні скарги Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, товариства з обмеженою відповідальністю "Укра-пол" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2007 у справі № 24/184/07-АП скасувати, а постанову господарського суду Тернопільської області від 01.02.2007 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .