Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Шипуліна Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінковецької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову господарського суду Хмельницької області від 04.10.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2008

у справі № 9/266-НА

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Вінковецький консервний завод"

до Вінковецької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької

області

про скасування податкового повідомлення –рішення

Відкрите акціонерне товариство "Вінковецький консервний завод" звернулось до господарського суду Хмельницької області до Вінковецької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкового податкове повідомлення-рішення № 0000152340/0 від 02.02.2007.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 04.10.2007 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2008 постанову господарського суду Хмельницької області від 04.10.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, позивач включив до складу валових витрат суму 84048,48 грн. згідно з накладною № 0222205-2 від 22.02.2006, виписаною ТОВ "Торговий дім "Фамер".

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13.03.2006 визнані нечинними установчі документи та держана реєстрація ТОВ "Торговий дім "Фамер" з моменту державної реєстрації 25.02.2005.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.08.2006 рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13.03.2006 скасоване за наслідками його перегляду за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.10.2006 позов про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів ТОВ "ТД "Фамер" залишено без розгляду.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суми 70040, 40 грн. по господарським операціям з ТОВ "ТД "Фамер", яка підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Також, витрати позивача по господарських операціях з ТОВ ДТ "Хмельницька кондитерська фабрика" та ЗАТ "Хмельницька кондитерська фабрика "Конфілд", здійснені в 2003-2004 роках, не включено до валових витрат за травень 2006 року, оскільки всі первинні документи, що свідчать про діяльність суб’єкта господарювання за вказані періоди, надані не в повному обсязі, а позивач не звертався із письмовою заявою до податкового органу щодо втрати, знищення або зіпсуття бухгалтерських документів для їх відновлення.

Відповідно до абз. 5, 6 пп. 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів.

Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Зазначена норма надає платнику податку право включати до валових витрат підтверджені витрати, в разі поновлення бухгалтерських документів, які були втрачені, знищені або зіпсовані, в тому податковому періоді, в якому вони були поновлені.

Бухгалтерські документи по даних операціях були поновлені позивачем у звітному періоді і дані витрати не були включені до складу валових витрат в 2003-2004 роках.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат за травень 2006 року суми по операціях з ТОВ ДТ "Хмельницька кондитерська фабрика" та ЗАТ "Хмельницька кондитерська фабрика "Конфілд", здійснених в 2003-2004 роках.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Вінковецької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову господарського суду Хмельницької області від 04.10.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2008 у справі № 9/266-НА слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Вінковецької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області відхилити.

Постанову господарського суду Хмельницької області від 04.10.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2008 у справі № 9/266-НА залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .