Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого –судді Кобилянського М.Г.

суддів: Амєліна С.Є., Cтародуба О.П., Тракало В.В., Юрченка В.В.

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Луганського обласного військового комісаріату про стягнення недоплаченої суми підвищення до пенсії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2008 року,-

У січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і просив визнати бездіяльність незаконною, зобов’язати відповідачів здійснити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 01 січня 2006 року, зобов’язати визначити та сплатити заборгованість, яка утворилася внаслідок недоплати щомісячного підвищення та про індексувати суму боргу за весь час прострочення з урахуванням коефіцієнту інфляції та 3% річних, починаючи з 01.01.2006р. на момент виплати, зобов’язати відповідача і в подальшому виплачувати йому підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"та відшкодувати моральну шкоду.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Зобов'язано Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року це судове рішення залишено без змін.

Позивач, не погоджуючись з судовими рішеннями, просить їх скасувати та постановити нове - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваних судових рішень - без змін з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач має статус дитини війни та відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"має право на державну соціальну підтримку, зокрема на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"останнім пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України від 19 січня 2006 року №3367-IV (3367-15) внесені зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , відповідно до яких виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядок виплати надбавки до пенсії дітям війни, то суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача, що стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.

Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"з урахуванням статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"призупинено на 2007 рік.

Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

09 липня 2007 року рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , пункт 12 статті 71 та статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції закону, яка діяла до 01.01.2006 року.

Подібні відносини склалися і в 2008 році, оскільки зміни до статті 6 Закону, що внесені пунктом 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України 22 травня 2008 року (v010p710-08) №10-пр/2008.

Відповідно до положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків - 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум" (966-14) , а також Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (2017-14) , згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, оскільки саме в ці періоди законом передбачена виплата соціальної допомоги.

Рішення судів в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди та виплатити грошових сум індексації також є законним і обґрунтованим.

Захисту підлягають лише порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, а тому обґрунтованим є і висновок суду про те, що задоволення вимог на майбутнє є безпідставним.

За обставин, коли оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230 КАС України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.