Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Васильченко Н.В.

Калашникової О.В.

Леонтович К.Г.

Чалого С. Я.

Черпіцької Л.Т.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим на постанову Кіровського районного суду АР Крим від 19 грудня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 11 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,-

Постановою Кіровського районного суду АР Крим від 19 грудня 2007 року залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 11 червня 2008 року позовні вимоги задоволено. Визнано відмову відповідача підвищувати пенсію позивачу відповідно до ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) неправомірною. Зобов’язано відповідача підвищувати пенсію позивачу відповідно до ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) з 09.07.2007р.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим звернулось з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус "дитина війни", що підтверджується пенсійним посвідченням.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивача за 2007 рік, то судами правильно враховано, що п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007рік", дію ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за №6-рп/2007 (v0a6p710-07) , у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень окремих статей Закону України "Про Державний бюджет України на 2007рік" (489-16) (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) положення п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007рік", яким зупинено дію ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) . Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів, є обов’язковим до виконання на всій території України. Відповідно до ч.2ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Щодо доводів відповідача про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом (1058-15) і не стосується "дітей війни"відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними. Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Колегія суддів не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.

Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення "Про Пенсійний фонд України" (121/2001) і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Разом з тим суди попередніх інстанцій помилково не зазначили кінцеву дату здійснення перерахунку пенсії позивачу за 2007 рік, оскільки дія Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" (489-16) закінчується 31 грудня 2007 року, тобто кінцевий перерахунок повинен бути здійснений до цієї дати. Тому судова колегія дійшла висновку, що в цій частині рішення підлягають зміні.

Керуючись статтею 222, 223, 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим задовольнити частково.

Постанову Кіровського районного суду АР Крим від 19 грудня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 11 червня 2008 року змінити в частині, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим підвищувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) та викласти в такій редакції: зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим "здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року".

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.