Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С. В.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

Співака В.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного казначейства України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейства України, виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Чернігівської обласної державної адміністрації, апеляційного суду Чернігівської області, Державної судової адміністрації України про надання житла за рахунок державного бюджету, -

У жовтні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного казначейства України, виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Чернігівської обласної державної адміністрації, апеляційного суду Чернігівської області, Державної судової адміністрації України про надання житла за рахунок державного бюджету. Зокрема, просив суд стягнути з Головного управління Державного казначейства України за рахунок коштів державного бюджету на користь апеляційного суду Чернігівської області 104 775,00 грн для придбання квартири та зобов’язати передати її в його користування.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2004 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2005 року, позов задоволено. Зобов’язано Державне казначейство України за рахунок коштів Державного бюджету в місячний термін з дня отримання рішення перерахувати на розрахунковий рахунок апеляційного суду Чернігівської області 104 775, 00 грн для придбання квартири і передати її в користування судді апеляційного суду Чернігівської області ОСОБА_1 Зобов’язано апеляційний суд Чернігівської області за рахунок коштів державного бюджету придбати квартиру та передати її в користування судді апеляційного суду Чернігівської області ОСОБА_1

У касаційній скарзі відповідач - Державне казначейство України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Верховної Ради України від 17.04.2003 року №731-IV (731-15) ОСОБА_1 обраний суддею апеляційного суду Чернігівської області безстроково.

З 09.02.2004 року він перебуває на обліку у виконавчому комітеті Чернігівської міської ради для отримання житла на сім’ю з трьох осіб.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач, всупереч положенням Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України "Про статус суддів" (2862-12) , тривалий час не був забезпечений благоустроєним житлом.

Так, статтею 130 Конституції України та Законом України "Про статус суддів" (2862-12) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій України" гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються в тому числі належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів.

Частиною 7 статті 44 Закону України "Про статус суддів" встановлено, що не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду або вищого спеціалізованого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири або будинку Кабінетом Міністрів України, а суддя іншого суду - відповідними місцевими органами державної виконавчої влади за місцем знаходження суду. Судді військових судів забезпечуються таким же житлом і в ті ж строки за рахунок Міністерства оборони України. У разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені строки суд за рахунок державного бюджету може придбати квартиру або будинок за ринковими цінами і передати їх у користування судді.

Виходячи з наведених норм права та встановлених судами обставин справи, суди дійшли правильного висновку про необхідність придбання позивачу житла за рахунок державного бюджету, оскільки протягом передбаченого законом строку, він не був ним забезпечений.

Визначаючи державний орган, який повинен виконати обов'язок держави, суди обґрунтовано виходили з вимог статті 25 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу Державного казначейства України залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейства України, виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Чернігівської обласної державної адміністрації, апеляційного суду Чернігівської області, Державної судової адміністрації України про надання житла за рахунок державного бюджету –без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.