К-29737/09-С Про визнання векселів такими, що підлягають погашенню - 07.04.2011 Прийняття

В червні 2008 року заступник Генерального прокурора України пред’явив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України до ДПА України, ДПА у Полтавській області, ДПІ у м. Полтаві, Акціонерного банку "Південний", ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", ТОВ "Таїз", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, АТ "Укртатнафта" - про визнання протиправними дій службових осіб ДПІ у м. Полтаві щодо погашення 677 податкових векселів, виданих ТОВ "Таїз"на загальну суму 1488934927,50 грн.; визнання неправомірною бездіяльність ДПА України та ДПА у Полтавській області по невиконанню припису заступника Генерального прокурора України від 23.01.2008 № 05/1/1-6606-07 щодо відновлення в податковому обліку ТОВ "Таїз"податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 1588934927,50 грн.; визнання 677 податкових векселів на загальну суму 1488934927,50 грн., виданих ТОВ "Таїз", такими, що не погашені та підлягають погашенню у встановлений чинним законодавством спосіб; стягнення з ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", АТ "Південний"та ТОВ "Таїз"солідарно до Державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість за податковими векселями в загальній сумі 1488934927,50 грн.

23.07.2008 заступник Генерального прокурора України змінив позовні вимоги, пред’явив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ДПА України, ДПА у Полтавській області, ДПІ у м. Полтаві про визнання протиправними дій службових осіб ДПІ у м. Полтаві щодо погашення 677 податкових векселів, виданих ТОВ "Таїз"на загальну суму 1488934927,50 грн.; визнання неправомірною бездіяльність ДПА України та ДПА у Полтавській області по невиконанню припису заступника Генерального прокурора України від 23.01.2008 № 05/1/1-6606-07 щодо відновлення в податковому обліку ТОВ "Таїз" податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 1588934927,50 грн.; визнання 677 податкових векселів на загальну суму 1488934927,50 грн., виданих ТОВ "Таїз", такими, що не погашені та підлягають погашенню у встановлений чинним законодавством спосіб.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2008 позовні вимоги роз’єднані з виділенням в окреме провадження вимог про визнання неправомірною бездіяльність ДПА України та ДПА у Полтавській області по невиконанню припису заступника Генерального прокурора України від 23.01.2008 № 05/1/1-6606-07; ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", АТ "Південний"та ТОВ "Таїз" залучені до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2009. в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення вмотивовані висновком суду, що Кабінет Міністрів України як позивач та прокурор як його представник звернулися із зазначеним позовом поза межами наданих їм повноважень, оскільки за змістом ст. 116 Конституції України, ст. 2. пункту 3 частини першої ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України не уповноважений звертатися до суду з позовом щодо правомірності здійснення митного оформлення вантажів та справляння податків. Суд визнав, що ДПІ у м. Полтаві доказано правомірність погашення 677 податкових векселів, виданих ТОВ "Таїз"на загальну суму податку на додану вартість 1488934927,50 грн., з огляду на те, що погашення було здійснене на виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23.01.2004 та ухвали цього ж суду від 23.01.2004, які набрали законної сили та відповідно до ст. 124 Конституції України є обов’язковими для виконання на всій території України.

В касаційній скарзі заступник Генерального прокурора України просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій частини другої ст. 19, пункту 3 частини першої ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", статей 3, 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", статей 1, 3, 4, 5, 7 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження", пункту 19 Порядку випуску, обліку та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 № 1104 (1104-97-п) , статей 69- 72, 86, 196 КАС України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ДПІ у м. Полтаві, ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України"та АТ "Південний"просять залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Положення частини другої ст. 124 Конституції про поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, не нівелює принципу розподілу влади, а означає, що правосуддя як функція держави притаманне лише судовій владі. При цьому судова влада, як і інші гілки державної влади, здійснює свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Так, юрисдикція, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (КАС) (стаття 1 цього Кодексу).

За визначенням підпункту 1 частини першої ст. 3 цього Кодексу справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визнаючи можливість звернення суб’єкта владних повноважень з адміністративним позовом, законодавець встановив, що таке звернення може бути на виконання повноважень цього суб’єкта у випадках, встановлених Конституцією (254к/96-ВР) та законами України (пункт 8 частини першої ст. 3, пункт 5 частини другої ст. 17 КАС). При цьому вимога щодо встановлення в законодавчому порядку випадків звернення з адміністративним позовом владного суб’єкта означає, що тільки шляхом звернення до суду він може реалізувати своє повноваження стосовно іншого, не владного суб’єкта. У такий спосіб забезпечується контроль за дотриманням балансу публічного і приватного інтересу у сфері відносин державного управління, який здійснюється судом.

До повноважень адміністративного суду входить також вирішення спорів між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (пункт 3 частини другої ст. 17 КАС), та спорів, що виникають з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів (за умови, що такий сторонами такого договору є суб’єкти владних повноважень) (пункт 4 частини другої ст. 17 КАС).

Хоча стаття 17 КАС не встановлює вичерпаного переліку публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, беззаперечним є те, що ця юрисдикція, як юрисдикція взагалі, стосується лише тих відносин, що характеризуються як правовий спір.

Обґрунтовуючи підстави позову, заступник Генерального прокурора України посилається на те, що службові особи ДПІ у м. Полтаві, на податковому обліку в якій в 2006 –2007 роках перебував ТОВ "Таїз", не виконали вимоги пункту 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"та пункту 19 Порядку випуску, обліку та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 № 1104 (1104-97-п) , та не відтворили в картках особового рахунку товариства як платника податку на додану вартість податковий борг за податковими векселями, виданими цим товариством митним органам при ввезенні на митну територію України товарів з відстрочкою сплати податку, при фактичній несплаті податку в установлені строки як підстави визнання податкових векселів погашеними.

Отже, вимоги прокурора стосуються зобов’язання ДПІ, як органу державної виконавчої влади спеціальної компетенції у сфері оподаткування, завданням якого відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні'' є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, виконати свої повноваження у порядку та у спосіб відповідно до вимог чинного законодавства.

Суспільні відносини, що виникають між Кабінетом Міністрів України, як вищим органом у системі органів виконавчої влади, та органами галузевого управління в процесі державного управління економікою, соціально-культурною та адміністративно-політичними сферами, є управлінськими (державно-управлінськими).Ці відносини складаються у сфері виконавчої влади, яка характеризується ієрархією відповідних органів з чітко встановленою компетенцією та підпорядкованістю, наділенням вищестоящих органів в цій ієрархії адміністративними повноваженнями, в тому числі повноваженнями контролю та застосування примусу стосовно нижчестоящих. В разі невиконання чи неналежного виконання органом галузевого управління покладених на нього завдань на виконання функцій держави такі відносини не мають ознак правового спору, який підлягає юрисдикційному вирішенню, а регулюються в межах сфери виконавчої влади.

З огляду на зазначене, підстави для розгляду зазначених вимог прокурора судом відсутні. Процесуальний наслідок відкриття провадження у адміністративній справі в разі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, встановлений пунктом 1 частини першої ст. 157 КАС як закриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої ст. 228 цього Кодексу суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Закриваючи провадження у справі, суд касаційної інстанції звертає увагу, що належним способом захисту в судовому порядку інтересів держави, які порушені невиконанням ТОВ "Таїз"податкового обов’язку сплатити податок на додану вартість з митної вартості товарів, ввезених на митну територію України, є пред’явлення позову до цього товариства, ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", АТ "Південний", авалістів податкових векселів, за якими виник податковий борг, про стягнення в доход держави податкового боргу. Позивачем в такому позові має бути орган державної податкової служби (ДПІ у м. Полтаві), спеціально створений державою для її представництва та представництва державних інтересів в податковому відношенні.

Згідно з положеннями пункту 37.3 ст. 37, пункту 38.1 ст.38 Податкового кодексу України підставою для припинення податкового обов’язку є його виконання, тобто сплата відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк. У зв’язку з цим відсутність у картках особового рахунку платника податків суми податкового боргу при наявності факту невиконання податкового обов’язку відповідно до вимог законів з оподаткування не є ні матеріально-правовою, ані процесуальною перешкодою для пред’явлення позову про стягнення податкового боргу.

Керуючись п. 1 ст. 157, ст.ст. 220, ч.1 ст. 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України задовольнити частково, скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2008, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2009, провадження у справі закрити.