Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С. В.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

Співака В.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 01 жовтня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 05 травня, -

У липні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2008 рік.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 01 жовтня 2008 року, зміненою постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області та зобов’язано відповідача виплатити позивачу недоплачену разову щорічну грошову допомогу до 05 травня за 2008 рік в розмірі 3017 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1. є інвалідом війни третьої групи та відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 05 травня має право на одержання щорічної разової грошової допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

У 2008 році позивач отримав щорічну разову грошову допомогу до 05 травня у розмірі 350 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачу було недоплачено щорічну разову грошову допомогу до 05 травня у 2008 році, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (v010p710-08) № 10-рп визнано неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) , яким встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Однак, з такими висновками судів погодитись не можна.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 (3551-12) року.

Статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що інвалідам війни третьої групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Законами України про Державний бюджет України встановлювався на відповідний рік розмір щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) , яким встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) втратили чинність з 22 травня 2008 року.

Для правильного вирішення спору щодо дій відповідача по виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2008 році, їх слід розглядати через призму того, яка норма: Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) або Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) була діюча на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, такі виплати позивачу були проведені у квітні 2008 року, тобто в період дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) , яким встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Рішення Конституційного суду України не мають зворотної дії в часі і у суб’єкта владних повноважень після їх прийняття не виникло додаткових зобов’язань по перерахунку разової грошової допомоги до 5 травня.

Таким чином, виплативши позивачу разову грошову допомогу до 05 травня за 2008 рік у розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) , відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення суду першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області задовольнити.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 01 жовтня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 05 травня відмовити.

постанова оскарженню не підлягає.