Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Малиніна В.В.,

Мойсюка М.І., Ситникова О.Ф., Штульман І.В.,

здійснивши за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області (далі –УПФ) на постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 9 грудня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2009 року попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до УПФ про нарахування та стягнення щомісячних соціальних виплат,

У поданій до суду в жовтні 2008 року позовній заяві ОСОБА_6 зазначав, що є дитиною війни і відповідно до положень

Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) (далі – Закон № 2195-ІV (2195-15) ) має право на одержання підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої

для учасників війни (30 % мінімального розміру пенсії за віком).

Посилаючись на невиконання відповідачем вимог Закону № 2195-ІV (2195-15) , позивач просив визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати УПФ здійснити перерахунок пенсії із розрахунку 30 % доплати від мінімальної пенсії за віком за період із 1 січня по 1 жовтня 2008 року.

Постановою Великописарівського районного суду Сумської області від

9 грудня 2008 року позов задоволено частково: визнано бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язано УПФ здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6

з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону

Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (далі – Закон № 1058-ІV (1058-15) ), та провести відповідні виплати за період із 9 липня по

31 грудня 2007 року та з 22 травня по 9 грудня 2008 року з підвищенням її на

20 % мінімальної пенсії за віком. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог за період із 22 травня по 9 грудня 2008 року та ухвалено в цій частині нове судове рішення: зобов’язано УПФ здійснити перерахунок ОСОБА_6 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону № 1058-ІV, та здійснити виплати недоплачених сум за 2008 рік із 22 травня 2008 року з

урахуванням виплачених сум у 2008 році. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами як апеляційної, так і першої інстанцій норм матеріального права при розв’язанні спору в частині,

що стосується задоволення позовних вимог, просить скасувати їхні рішення й ухвалити нове – про відмову в задоволенні позову.

Позивачем судові рішення в частині, що стосується відмови в задоволенні позовних вимог, у порядку касаційного провадження не оскаржено.

Підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції та у залишеній ним без змін частині рішення суду першої інстанції відсутні.

Позивачеві згідно зі статтею 1 Закону № 2195-ІV у визначеному цим

Законом (2195-15) порядку встановлено статус дитини війни. Відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання

чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються

на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи позовні вимоги за період із 9 липня по 31 грудня 2007 року, суди правильно виходили з того, що дію статті 6 Закону № 2195-ІV було зупинено на 2007 рік пунктом 12 частини першої статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(далі – Закон № 489-V (489-16) ),

якою встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV виплачується особам, які є

інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія

Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), в розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону № 489-V визнано такими, що

не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і обгрунтовуючи своє судове рішення в частині, що стосується задоволення позовних вимог за 2008 ріцк, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірні відносини з 1 січня по 22 травня

2008 року регулюються відповідно до положень статті 6 Закону № 2195-ІV (у редакції Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) ), з 22 травня по 31 грудня 2008 року –статті 6 Закону № 2195-ІV (у редакції від 18 листопада

2004 року), і дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача у 2008 році здійснити нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком із 22 травня 2008 року.

Не можуть бути взяті до уваги доводи УПФ щодо неврегульованості

механізму реалізації положень статті 6 Закону № 2195-ІV.

Станом на 9 липня 2007 року та 22 травня 2008 року розмір мінімальної пенсії за віком визначено тільки статтею 28 Закону № 1058-ІV, згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до частини першої статті

2 Закону України від 15 липня 1999 року № 966-ХІV "Про прожитковий мінімум"прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті

6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який установлено статтею 28 Закону № 1058-ІV.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області відхилити і залишити без змін постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня

2009 року та в залишеній ним без змін частині постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 9 грудня 2008 року.

Ця ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили через п’ять днів

після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.