Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого –судді Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Cтародуба О.П., Тракало В.В., Юрченка В.В.,

секретар: Латиніна І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2007 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська і просив визнати дії неправомірними, зобов'язати відповідача зарахувати до стажу його роботи, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, час роботи на посаді начальника обласного відділу юстиції, час навчання в юридичній школі та на пільгових умовах час військової служби в складі діючої армії в період бойових дій, а усього до розрахунку стажу судді визначити 28 повних років та призначити і виплачувати, починаючи з 01.03.2007р. щомісячне грошове утримання з відповідними надбавками як учаснику бойових дій та інваліду 1-ї групи Великої вітчизняної війни, що має особливі заслуги перед Батьківщиною, а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 88 700,00 грн.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2007 року позов задоволено. Визнано незаконним рішення № 17 управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 10.05.2007р. і зобов'язано відповідача зарахувати роботу на посаді начальника відділу юстиції Дніпропетровського обласного виконавчого комітету, навчання в Одеській юридичній школі і службу в лавах Радянської Армії з участю в бойових діях до стажу, що дає право на довічне утримання згідно ст. 43 Закону України "Про статус суддів". Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2007 року постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2007 року в частині стягнення моральної шкоди скасовано та в задоволені вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовлено. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2007 року та прийняти нову - про відмову в задоволені позову.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2007 року та постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2007 року - скасуванню з ухваленням нового судового рішення –про відмову у позові з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська і отримує пенсію по інвалідності. 28.02.2007р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді. Проте рішенням №17 комісії управління від 10.05.2007р. ОСОБА_3 відмовлено у призначенні такого утримання у зв’язку з недостатністю стажу, що надає право для отримання щомісячного довічного грошового утримання судді.

Частиною 1 статті 43 Закону України "Про статус суддів"передбачено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків.

Відповідно до частини 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів"(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Постановою Верховної Ради України № 2863-ХІІ від 15.12.1992р. (2863-12) Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів" (2862-12) встановлено, що право на отримання місячного довічного грошового утримання, передбаченого статтею 43 Закону України "Про статус суддів", поширюється також на суддів, які до введення цього Закону (2862-12) в дію вийшли на пенсію з посади судді за віком, по інвалідності, за вислугою років, з іншої роботи, на яку вони перейшли з посади судді у зв'язку із закінченням строку повноважень або за власним бажанням, за умови наявності у них стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання.

Тобто, право судді на отримання щомісячного довічного грошового утримання безпосередньо пов’язане з правом цього судді на відставку. Необхідною умовою права на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання є стаж роботи на посаді судді не менше 20 років.

Встановлено, що стаж ОСОБА_1, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, на час звільнення з посади судді складає 19 років і 3 місяці: проходження військової служби з 22.09.1942р. по 23.07.1946р., робота в Дніпропетровському обласному суді з 01.08.1952р. по 17.12.1960р., робота на посаді голови Кіровського районного суду м.Дніпропетровська з 18.12.1960р. по 25.01.1968р.

Судами встановлено, що з 22.06.1979р. по 15.08.1982р. ОСОБА_1 працював на посаді начальника відділу юстиції Дніпропетровського облвиконкому.

При задоволенні позову суд першої інстанції, з рішенням якого в цій частині погодився суд апеляційної інстанції, помилково зарахував вказаний стаж роботи позивача до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання. Однак працював він на цій посаді після звільнення з посади судді, а отже при визначенні права на відставку станом на 25.01.1968р. цей стаж не може бути взятий до уваги.

Помилковим є і висновок судів про те, що період навчання позивача в Одеській юридичній школі в 1950-1952рр. має входити до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання. При цьому суд першої інстанції послався на ст. 43 Закону України "Про статус суддів". Однак таке посилання є безпідставним, оскільки лише Указом Президента України від 10.07.1995р. "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (584/95) було встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

З урахуванням викладеного, суб’єкт владних повноважень, вирішуючи питання про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі Закону України "Про статус суддів" (2862-12) , діяв в межах наданої компетенції відповідно до вимог законодавства та не порушив пенсійні права позивача.

Повно з’ясувавши фактичні обставини справи та застосовуючи законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суди першої та апеляційної інстанції дали неправильну правову оцінку обставинам у справі та допустили неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення –про відмову у позові.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська задовольнити.

Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у позові.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.