Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Конюшка К.В.

суддів: Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Гордійчук М.П.

Харченка В.В.

при секретарі: Савченку А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Вінницяпобутхім"на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 року

у справі № 2-а-1282/10/0270

за позовом Закритого акціонерного товариства "Вінницяпобутхім"

до Вінницької митниці, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області

за участю Першого заступника прокурора Вінницької області

про визнання протиправним рішення

У березні 2010 року Закрите акціонерне товариство "Вінницяпобутхім"звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької митниці, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів №401000006/2010/000020/1 від 11.02.2010 року; застосування митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів застосувавши при цьому найменшу вартість операцій з ідентичним товаром; визнати суму в розмірі 1 030 526,84 грн. як надмірно сплачений податок на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на безпідставність визначення митний органом митної вартості тріполіфосфату натрію розсипчастого на підставі резервного методу без врахування митної вартості операцій з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну, зокрема 06.01.2010 року ТОВ "Барко"було розмитнено ідентичний товар за ціною 27257,58 російських рублів за одну тонну.

За посиланням відповідача, позивачем не було надано додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, що експортувався. Крім того, було встановлено, що у попередніх митних деклараціях оформлених позивачем останній заявляв та здійснював митне оформлення товару за митною вартістю на рівні 1,26 дол. США. З урахуванням викладеного митним органом було визначено митну вартість ввезеного товару за шостим резервним методом визначення митної вартості.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.06.2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про визначення митної вартості товарів №401000006/2010/000020/1 від 11.02.2010 року. Зобов’язано Вінницьку митницю здійснити перерахунок митної вартості товару тріполіфосфат натрію розсипчастий виробництва Республіки Казахстан, що імпортувався в Україну Закритим акціонерним товариством "Вінницяпобутхім"на підставі зовнішньоекономічного контракту від 07.12.2009 року №1676/9-СБ за період з 08.02.2001 року по 28.05.2010 року. У решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15.06.2010 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Закрите акціонерне товариство "Вінницяпобутхім" оскаржило його в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказаний судовий акт з мотивів порушення названим судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що декларантом для митного оформлення отриманої партії товару було подано відповідачу вантажну митну декларацію №401000010/2010/001299 від 08.02.2010 року та визначено митну вартість товару –26 464 російських рублі за 1 тонну відповідно до ціни, обумовленої контрактом.

При здійсненні контролю митної вартості наданого на розмитнення товару Вінницькою митницею на декларації митної вартості зроблено відмітку: "На виконання пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 (1766-2006-п) необхідно додатково надати наступні документи для підтвердження митної вартості: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) фірми виробника товару; калькуляція фірми-виробника товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару".

Позивачем на виконання вимог митного органу було надано калькуляцію виробника, що являє собою лист генерального директора ТОВ "Казфосфат"№ 39 від 02.02.2010 року. В цьому листі визначено порядок формування відпускної ціни на триполіфосфат натрію, яка становить 24464 руб/т для позивача згідно з контрактом № 1676/9-СБ від 07.12.2009 року. Крім того, генеральним директором ТОВ "Казфосфат"було повідомлено керівника Вінницької митниці щодо відсутності на підприємстві витребуваних прайс-листів, так як підхід до формування цін з кожним клієнтом здійснюється в індивідуальному порядку.

Проте, митним органом 11.02.2010 року було прийнято рішення №401000006/2010/000020/1 про визначення митної вартості за резервним (шостим) методом та відмовлено позивачу у розмитненні товару за його контрактною вартістю –26 464 російських рублів за 1 тонну.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу (92-15)

Частиною першою статті 261 вказаного Кодексу визначено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Згідно зі статтею 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені Порядком декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 N 1766 (1766-2006-п) .

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку (1766-2006-п) визначення митної вартості товарів це сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України (92-15) та інших нормативно-правових актів.

Враховуючи те, що декларантом для підтвердження митної вартості товару за ціною договору в установлений строк додаткових документів в повній мірі надано не було, митний орган мав право самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості.

Статтею 266 Митного кодексу України визначено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов’язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Згідно з частинами першою та другою статті 268 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник.

Судом першої інстанції було встановлено, що здійснюючи функцію контролю за визначенням митної вартості імпортованого згідно з контрактом № 1676/9-СБ триполіфосфату натрію розсипчастого митний орган виходив з відомостей бази даних Єдиної автоматизованої системи ДМСУ та прийняв до уваги наявну цінову інформацію про розмитнення митними органами на підставі ВМД № 500050002/2010/78 від 21.01.2010, №401000010/2009/19 від 05.01.2010 року та № 401000010/2010/20 від 05.01.2010 року ідентичного товару за ціною 1, 26 USD за кг, що становить 38,1100 російських рублів за кг.

Проте, відповідно до відомостей Єдиної автоматизованої системи ДМСУ згідно з ВМД №801050002/2010/16 від 06.01.2010 року ТОВ "Барко"було здійснено розмитнення ідентичного товару - тріполіфосфату натрію розсипчастого постачальником якого є також ТОВ "Каз фосфат"за ціною 902,999 долари США за одну тону, що в перерахунку становить 27257,58 російських рублів. При цьому якість товару, його фізичні характеристики, умови поставки –DAF Росія-Україна, ст. Суземка є аналогічною тому, що поставлось позивачу згідно з контрактом № 1676/19-СБ від 07.12.2009 року.

Тобто, в Єдиній автоматизованій системі ДМСУ була наявна інформація щодо здійснення митного оформлення ідентичних товарів, тим які ввозились позивачем.

У даному випадку митним органом рішення про визначення митної вартості товарів №401000006/2010/000020/1 від 11.02.2010 року імпортованих позивачем було прийнято з порушенням методики визначення, встановленої статтями 266- 273 Митного кодексу України, а саме застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару відбулось у даному випадку без послідовного застосування попередніх п’яти, як це встановлено частиною 5 статті 266 Митного кодексу України, та без обґрунтування неможливості їх застосування.

Статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Вінницяпобутхім"задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 року в даній справі скасувати.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15.06.2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України (2747-15) .