К-8632/09-С Про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій - 05.04.2011 Прийняття

У квітні 2007 року Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2007 року № 0009661740/1, №0009681740/1 та №0009691740/1 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій 0009671740/1.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 24.07.2007 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2008 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.03.2007 року № 0009671740/1, яким позивачу нараховані штрафні санкції в сумі 3017580,45 грн. за порушення ст. 1, п.п. 1, 2, 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в частині визначення штрафних санкцій в сумі 2962494,05 грн. та прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2008 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, в частині задоволених позовних вимог та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки податковим органом, серед іншого, встановлено порушення позивачем вимог ст. 1, п. 1, 2, 9 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у відповідній редакції (далі - Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ), а саме: непроведення щоденного друку фіскальних звітних чеків та незастосування реєстратора розрахункових операцій при продажу товарів за готівкові кошти в розмірі 603448,09 грн., а також невидача покупцю розрахункового документа встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Закону встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Закону за порушення вимог цього Закону (265/95-ВР) до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Застосовані до позивача фінансові санкції в зазначеній сумі за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 238 Господарського кодексу України, оскільки встановлені пунктом 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності, застосовуються уповноваженим органом державної влади та спрямовані на припинення правопорушення суб‘єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Апеляційним судом встановлено, що зазначені штрафні санкції застосовані до позивача за непроведення щоденного друку фіскальних звітних чеків за 15.07.2005 року, 29.11.2005 року, 27.04.2005 року, 15.06.2006 року, незастосування реєстратора розрахункових операцій при продажу товарів за готівкові кошти в розмірі 603448,09 грн. та невидачу покупцю розрахункового документа встановленої форми на повну суму проведеної операції. Оскільки контролюючим органом виявлення порушення позивачем вказаного Закону при проведенні операцій в період з 28.04.2005 року до 28.02.2006 року, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийняте 29.03.2007 року, тобто після закінчення строку застосування таких санкцій, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України, то правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що в цій частині вказане рішення не відповідає вимогам даної статті, що є підставою для його скасування в частині застосування штрафних санкцій в сумі 2962494,05 грн.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень апеляційним судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2008 року залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.