К-23855/10-С Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - 05.04.2011 Прийняття

У червні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аріанда" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 23.12.2008 року №0005532320/0, №0005522320/0, від 28.01.2009 року №0005532320/1, №0005522320/1, від 15.04.2009 року №0001752320/2, №0001742320/2, від 24.06.2009 року №0001742320/3, №0001752320/3.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.07.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 року у даній справі позов задоволено частково; визнані нечинними податкові повідомлення-рішення від 24.06.2009 року №0005532320/3, №0005522320/3. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10.11.2008 року по 5.12.2008 року працівниками податкового органу була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.09.2008 року, за результатами якої встановлено порушення позивачем п.3.1 ст.3, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3 п.5.3 ст.5, п.10.1 ст. 10 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ); пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), а саме: платником занижено податок на прибуток за три квартали 2008 року на 1039799 грн.; занижено суму податку на додану вартість на суму 2019019 грн.

На підставі акту перевірки податковий орган 23.12.2008 року прийняв податкові повідомлення-рішення №0005532320/0, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем –податок на додану вартість у розмірі 2019019 грн. –за основним платежем та 1009510 грн. –по штрафним санкціям та №0005522320/0 про визначення податкового зобов'язання за платежем –податок на прибуток (з урахуванням штрафних санкцій) на суму 1039799 грн. –за основним платежем та 832636 грн. –по штрафним санкціям.

За результатами процедури адміністративного оскарження 24.06.2009 року прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001742320/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 1039799 грн. –за основним платежем та 728059 грн. –по штрафним санкціям та №0001752320/3 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1962107 грн. –за основним платежем та 981054 грн. –по штрафним санкціям.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивач завищив валові витрати за рахунок віднесення витрат придбання по операціям, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства. Підприємство провело документальне оформлення за нікчемними угодами при придбання нафтопродуктів, укладеними з ТОВ "Метридат", ТОВ "Рейнбоу ЛТД", ТОВ "Рубітекс". Нікчемність укладених позивачем угод податковий орган пов'язує з порушенням Інструкції про порядок прийняття, зберігання, відпуск та облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, відсутністю первинних документів, що підтверджують фактичну передачу паливно-мастильних матеріалів, відсутністю актів про прийняття ПММ. Вказані договори, на думку відповідача, порушують публічний порядок та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податків.

Суди попередніх інстанції обґрунтовано не погодились з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Тобто, за змістом закону до валових витрат можна відносити лише ті, які закон визнає компенсацією вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами встановлено, що позивач здійснював господарську діяльність в перевіряємий період на підставі договорів поставки, комісії та купівлі продажу нафтопродуктів, укладеними з ТОВ "Метридат", ТОВ "Рейнбоу ЛТД", ТОВ "Рубітекс".

На виконання вказаних договорів були виписані відповідні видаткові та податкові накладні, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, сторонами підписані акти прийому передачі нафтопродуктів.

Договірні відносини позивача з його контрагентами по даним договорам оформлені належним чином, за наявності необхідних первинних документів, що підтверджують виконання їх умов, та наявність факту подальшої реалізації придбаного товару кінцевим споживачам через мережу АЗС, що підтверджується відповідними документами, які долучені до матеріалів справи.

Доводи податкового органу ґрунтуються на тому, що паливно-мастильні матеріали щодо реалізації яких ТОВ "Метрідат", ТОВ "Рейнбоу ЛТД", ТОВ "Рубітекс" були виписані видаткові і податкові накладні, отримані від ПП "ДемолСервіс", установчі документи якого визнані недійсними і юридичну особу якого припинено. Відносно посадових осіб даного підприємства порушена кримінальна справа.

Разом з тим, встановлено, що позивач не мав договірних відносин з ПП "Демол-Сервіс" та формував податкову звітність на підставі первинних документів, отриманих від інших контрагентів –ТОВ "Метрідат", ТОВ "Рейнбоу ЛТД", ТОВ "Рубітекс", що були зареєстровані, як юридичні особи та платники податків і зборів, належним чином виконували свої обов'язки по відповідним договорам, що також підтверджується документами, які надавалися для перевірки (ТТН, податкові накладні тощо), а відтак ці договірні відносини були спрямовані на настання реальних наслідків у вигляді отримання прибутку та сплати усіх необхідних, визначених законодавчо податкових платежів.

За вказаних обставин, правильними є висновки судів, що відповідачем не доведено наявність умислу у позивача на укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Податковий орган, як правильно зазначено судами, не обґрунтував та не підтвердив належними доказами свою позицію щодо нікчемності укладених позивачем договорів. Його позиція не узгоджується з нормами матеріального права та спростовується наданими позивачем доказами.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 року та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.07.2009 року по справі № 2а-9905/09/2570 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.