Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2008 року та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2008 року по справі № 2-27/2982-2007А за позовом Приватного підприємства "Рембудтрест" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерматекс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліо" про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними, -

У лютому 2007 року Приватне підприємство "Рембудтрест" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерматекс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліо", з урахуванням уточнень, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 28.07.2006 №0009672301/0, від 05.09.2006 №0009672301/1, від 09.11.2006 №0009672301/2, від 24.01.2007 №0009672301/3 про донарахування податку на додану вартість в сумі 19135,00 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 9567,50 грн.; від 28.07.2006 №0009682301/0, від 05.09.2006 №0009682301/1, від 09.11.2006 №0009682301/2, від 24.01.2007 №0009682301/3 про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 41498,00 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 16104,10 грн.; від 28.07.2006 №0005231701/0, від 16.11.2006 №0005231701/2 і від 30.01.2007 №0005231701/3 про донарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 1961,64 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 3923,28 грн., першої податкової вимоги від 06.02.2007 №1/410 на суму 86136,26 грн.; стягнення 1800,00 грн. витрат на правову допомогу.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2008 року у даній справі позов задоволено; визнано недійсними спірні податкові повідомлення-рішення, перша податкова вимога, стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Рембудтрест" судові витрати та 1800,00 грн. витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 31.03.2006, за результатами якої встановлені наступні порушення:

- підпункту 4.16 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства в сумі 23919,00 грн.;

- підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено зобов'язання по податку на додану вартість за 2004 рік та 2005 рік на загальну суму 19135,00грн.;

- підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб", в наслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 1961,64 грн.

На підставі висновків акту перевірки та процедури адміністративного оскарження відповідачем видані вищезазначені спірні податкові повідомлення-рішення та перша податкова вимога, які стали предметом оскарження у даній справі.

В ході проведення перевірки встановлено, що позивач включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 19135,00 грн. відповідно до податкових накладних по взаємовідносинам з ТОВ "Ерматекс".

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

В матеріалах справи містяться всі необхідні податкові накладні, складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

Податковий кредит формується при дотриманні платником податку вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР, а відшкодування з бюджету позивачу різниці між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом, за умови його від'ємного значення, може відбуватися з урахуванням вимог пункту 1.8 статті 1 зазначеного Закону, при наявності встановленого судом факту надмірної сплати останнім податку своєму контрагенту в ціні товару.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.6 статті 9 Закону №168/97-ВР свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва постачальника позивача не встановлено.

Цим Законом або іншими законодавчими актами з питань оподаткування не передбачені вимоги щодо формування податкового кредиту та здійснення відшкодування сум податку на додану вартість платникові податку після сплати відповідних сум податків до бюджету його контрагентами.

Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Таким чином, з урахуванням вимог п. 1.3 ст. 1 та ст. 7 Закону №168/97, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому позивач, який не наділений правом встановлювати ознаки фіктивності операцій свого контрагента з іншими контрагентами, не може нести відповідальність за їх можливі протиправні дії.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Встановлено, що ТОВ "Ерматекс" на момент укладення відповідних угод з позивачем по справі було належним чином зареєстровано як платник податку на додану вартість та його реєстрація скасована не була. На момент здійснення господарських операцій продавець - ТОВ "Ерматекс" не був виключений з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а його установчі документи не були визнані недійсними.

Фактичне здійснення господарських операцій відповідачем не заперечується.

За таких обставин, та враховуючи вимоги п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п 7.5.1 п. 7.5, п.п 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" всі вимоги відносно порядку формування податкового кредиту позивачем виконані.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів щодо відсутності порушення з боку позивача вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) з огляду на таке.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судами встановлено, що в матеріалах справи містяться всі первинні документи, що надають право позивачу по справі віднести витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей і виконані роботи у ТОВ "Ерматекс" до складу валових витрат.

Згідно довідки Головного управління статистики Автономної Республіки Крим вих.№05.3-5/2328 від 25.07.2006 ТОВ "Кліо" виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 26.04.2006, що для позивача було єдиною підставою для включення кредиторської заборгованості в сумі 70316,00 грн. до валових доходів підприємства як безнадійна заборгованість у ІІ кварталі 2006 року. Дана операція відображена в декларації по податку на прибуток підприємства за І півріччя 2006 року, яка отримана Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі 09.08.2006.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з Державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Також є необґрунтованим донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1961,64 грн. і нарахування штрафних санкцій в сумі 3923,28 грн.

Суди, з посиланням на вимоги підпункту "г" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", дійшли правильних висновків, що відсутні належні та допустимі докази отримання підзвітними особами позивача доходів у вигляді додаткових благ.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування спірної податкової вимоги з огляду на вимоги підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 та підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2008 року та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2008 року по справі № 2-27/2982-2007А залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.