Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2008 року та постанову Господарського суду Запорізької області від 13.03.2008 року по справі № 9/71/08-АП за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Російське підприємство "Авто-Альянс" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

У січні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю Українсько-Російське підприємство "Авто-Альянс" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 29.12.2007р. № 0000462305/0/59923.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 13.03.2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2008 року у даній справі позов задоволено та визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення з мотивів безпідставності його прийняття.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за жовтень 2007 року, встановлено, що згідно з даними декларації за жовтень 2007р. різниця між сумою податкового зобов’язання і податкового кредиту з ПДВ має від’ємне значення та складає 11 995,00 грн.

У попередньому податковому періоді (вересень 2007р.) визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в сумі 31 284,00 грн.

В порушення вимог пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року у розмірі 71 737,00 грн.

В результаті 29.12.2007р. відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000462305/0/59923, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2007р. у розмірі 71 737,00 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

За висновками фахівців контролюючого органу, з якими обґрунтовано не погодились суди попередніх інстанцій, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у жовтні 2007р. повинна дорівнювати сумі податкового кредиту саме попереднього періоду.

Підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значені суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило визначено абзацом третім наведеного підпункту.

Підпунктом 7.7.2 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка

дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у

попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовного того, що попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному податковому періоду, а залишок від'ємного значення податку на додану вартість після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів у разі проведення розрахунків за товари в частині від'ємного значення податку на додану вартість.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність зменшеного ним бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року, оскільки розмір бюджетного відшкодування даного звітного періоду являє собою частину від'ємного значення, яка склалася за попередні податкові періоди, і залежить від фактичної сплати податку на додану вартість у попередніх податкових періодах. Факт правомірності формування податкового кредиту підтверджується актом перевірки та платіжними документами, долученими до матеріалів справи.

Крім того, Вищий адміністративний суд України додатково зазначає, що Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI (107-17) внесено зміни в підпункт "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону №168/97, що усуває можливість неоднозначного тлумачення зміненого підпункту в подальшому.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2008 року та постанову Господарського суду Запорізької області від 13.03.2008 року по справі № 9/71/08-АП залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.