К-37013/09-С Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, яким донараховано податок на прибуток - 05.04.2011 Прийняття

Відкрите акціонерне товариство "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000032320/2/483 від 15.01.2008 року.

Постановою Господарського суду Львівської області від 21.05.2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2009 року у задоволенні позову відмовлено з мотивів необґрунтованості вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року складено акт № 794/23-1/00278801.

На підставі акта перевірки та в результаті процедури адміністративного оскарження прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000032320/2/483 від 15.01.2008 року, яким позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 2887730,00 грн. (1705283,00 грн. - основний платіж та 1182447,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що Розпорядженням ДКЦПФР від 04.04.2006 р. №132-13 відмовлено в реєстрації додаткового випуску акцій, у зв'язку з чим зміни до статутного фонду підприємства не вносилися, а тому, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР збереження коштів, переданих позивачу на виконання договорів купівлі-продажу цінних паперів станом на 31.03.2007 р. є безпідставним, а відтак ці кошти підлягали включенню до валового доходу, як безповоротна фінансова допомога.

Суди також погодились з висновками податкового органу про порушення ВАТ "ЖЦПК" п.п.5.3.9 п.5.3. п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР, що полягало у завищенні валових витрат за 2006р. та 1 квартал 2007р. на загальну суму 200000 грн. - вартість інформаційно-консультаційних послуг, отриманих від ЗАТ КБ "Приватбанк" згідно актів прийому-передачі інформаційно консультаційних послуг, які не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (996-14) , у зв'язку з чим, відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання у власній господарській діяльності, оскільки у актах прийому-передачі інформаційно-консультаційних послуг відсутні відомості про господарську операцію та відсутнє підтвердження її здійснення; в актах прийому-передачі не вказано зміст та обсяг господарської операції, не вказано номенклатуру цін в розрізі окремих видів послуг, не вказана вартість конкретної послуги, одиниці виміру господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов’язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов’язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Так, в процесі розгляду даної справи судами не було надано юридичної оцінки договорам купівлі-продажу акцій, зокрема їх істотним умовам щодо повернення покупцю сплачених емітенту коштів в рахунок підписки за цінні папери, а також визначеним у договорах строках вчинення відповідних юридично значимих дій.

Судами також не враховано, що безповоротною фінансовою допомогою є, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. А суми безповоротної фінансової допомоги, отримані платником податку в звітному періоді, включаються до складу валового доходу такого платника (пп.1.22.1, абз.2 пп.4.1.6. Закону № 334/94-ВР (334/94-ВР) ).

Відповідно до пп.4.1.6. Закону № 334/94-ВР (334/94-ВР) виникнення безповоротної фінансової допомоги пов’язане із закінченням строків позовної давності.

Тому судам слід було з’ясувати, з якої дати починається відлік строку позовної давності, з урахуванням того, що відповідно до ст. ст. 256, 257, ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто невід’ємною умовою початку перебігу строку позовної давності є факт правопорушення.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160 (2747-15|160) , 210 (2747-15|210) –232 (2747-15|232) Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2009 року та постанову Господарського суду Львівської області від 21.05.2008 року у справі №3/58А (22-а-10305/08) скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 (2747-15|236) –239 (2747-15|239) Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .